ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ
ДО Б. С - ГО'

                                   Прощай, коханий ляше-друже!
                                   Час розістатись настає...

                                    
                                   Мир чарівничої омани
                                   Пред нами птахом зник давно:
                                   Неволя вічна та кайдани -
                                   То нам судилося одно...

                                    
                                   Хто зна: чи вернеться спромога
                                   До праці стать за все святе,
                                   А чи навік тяжка дорога
                                   Колючим терном заросте?
                                    
                                   Отак-то, голубе мій, ляше!
                                   Тобі - рудник, мені - тайга...