ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ
ДО МАТЕРІ

                                 Мамо-голубко! Прийди, подивися.
                                
Сина від мук захисти!
                                 Болі зі споду душі піднялися,
                                
Що вже несила нести.
                                  
                                 Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу,
                                
Стогнеш сама у журбі;
                                 Хай я в неволі конаю та плачу, -
                                
Важче незмірно тобі.
                                  
                                 Бачити більше тебе я не буду;
                                
Не дорікай, а прости;
                                 Та від людського неправого суду
                                
Сина свого захисти!