ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ
ДО ОРЛА

                            Обох нас, орле стервоїдний,
                            Знажає поле боротьби:
                            Рвемо у других шмат послідній,
                            Жаги нікчемної раби.
                            
                            
Та чом не в мене твої крила?
                            
Я полинув би вище хмар:
                            
Тут кров злочинства землю вкрила,
                            
Скрізь повно слів, в повітрі - вар!
                            
                            Де б не поглянув - боже! - всюди
                            Слід жертв, загублених дарма;
                            Не змовк стон тіней,- рвуться груди;
                            Нищаву смертю обійма.
                            
                            
О, браття серби, - гірко плачуі
                            
Свята надія геть зника... Все кров та кров...
                            
Між нами - бачу,
                            
Червона річка протіка!