ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ ПЕТРО
ПАН ТА СОБАКА
(Казка)
            
           На землю злізла ніч... Нігде ані шиширхне;
           Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне,
           Хоч в око стрель тобі, так темно надворі...

           Рябко на панському дворі не спить всю нічку.
           Коли б тобі на сміх було де видно свічку.
                       Або в селі де на опічку
                       Маячив каганець...

           Знай, неборак, ганя то в той, то в сей куток:
           То зазирне в курник, то дейко до свинок,
           Спита, чи всі таки живенькі поросятка,
           Індики та качки, курчатка й гусенятка;
                       То звідтіль навпростець
                       Махає до овець,
           До клуні, до стіжків, до стайні, до обори;
           То знов назад чимдуж, - щоб часом москалі
           (А їх тогді було до хріна на селі),
           Щоб москалі, мовляв, не вбрались до комори...