Карпенко-Карий Іван
      САВА ЧАЛИЙ
      
      Трагедія в 5 діях і 7 картинах
      ДІЄВІ ЛЮДЕ
      Потоцький - коронний гетьман...

      1-й, 2-й, 3-й чоловіки.
      Гайдамака.
      1-а, 2-а баби.
      
      Нянька біля дитини Чалого.
      Кульбаба, Кравчина, Яків, Молочай, Микита  ? гайдамаки...

      Грива. А тут безпечно справді.
      Медвідь. Еге! Ніхто з сіпак дворових не загляне; а на селі то так скрізь і зорять, щоб не збиралися на раду.
      Грива. Сюди ніхто і носа не наверне! Одно-далеко від двора, та ще й в яру глибокім, а друге - пустка, то побояться, щоб часом, бува, не здибав тут їх Сава Чалий...

      ДІЯ ТРЕТЯ
      КАРТИНА 1
      Ліс. В глибині насипано дві купи грошей; купи покриті воловими шкурами. Біля куп вартовий з списом у руці.
      ЯВА І
      Вартовий (пройшовшись)...

      2-й вартовий. Щоб сонця я не вздрів, коли я сам візьму або кому дозволю взять хоч шаг один із грошей кошових.
      Запорожець. Тепер ходімо далі зміняти вартових. 1-й вартовий. Я тут вас підожду. Запорожець. Гаразд.
      Зникають...

      2-й вартовий. Гармат нема.
      1-й вартовий. Сава достане... Розумно править 'і справедливо!.. А за ту дівку, що в Очеретнім Клим захопив, якого всім нагнав і сорому, і страху!.. Що ви, каже, хочете, щоб мене розбійником лічили і щоб від мене одвернулись люди наші? Хіба на те зібрались ми, щоб дівчат захоплювать в полон? Смерті предам, хто таке вчинить другий раз!
      2-й вартовий...

Здається, я один тілько і втік.

      Грива. Немає гірше, як свій: зна всі фиглі; нікуди не сховаєшся від нього.

      Медвідь. Він носом чує гайдамаків.

      Грива. Ну, знаєш, ловить вовк, ловить, але ж і возка піймають...

      Грива. Ні, у пущу цю він не піткнеться, хитрий лис; більш на засідках та зненацька, а тут прийдеться в ручки. Між цими скелями та в норах цих, як світ стоїть, то, певно, ще ніхто не жив, а тілько звір водивсь і тут ховався. Ми тут убили аж двох медведів і одняли у них цю хату для Медведя...

Зрада, як гадюка, підкрадається і вкусить! Ви ото пішли з Гнатом на Немирів, а я зостався наказним... Не ждали ми, не відали і не гадали нічого того, що сталось! Ми ж всі тоді думали, що Сава з тієї образи, що Гната кошовим настановили, подався з писарем своїм у Січ, - і байдуже! Як повсякчас, так і тоді - скрізь варта...