ДУБИ ШУМЛЯТЬ
Повість
      
ЧАСТИНА ПЕРША
ОЙ ТРИ ШЛЯХИ ШИРОКІЇ
     Шумлять старезні дуби... Грізною сторожею стоять вони по шляхах до палаців Кочубеїв, Ґалаґанів, Скоропадських. Шумлять, ніби марять столітні сни про долю краю. Вітер виграє шорстким сизим листом, тамуючи щебетання дрібних птахів...

Ой три шляхи широкії, куди поведе ними доля невгамовного мандрівника? На яку колію ступить його нога, щоб дійти туди, де плекана мрія снує надії голубі?
     Таємниче сріблострунним передзвоном виграють дуби, віщуючи путь-доріженьку...
     Ще звечора готувався, ходив стежками, якими носив колись свою дитячу безжурність і втіху...

.."
     Говорять... Кому і що вони говорять? Рука потяглася до щоденників. Ось вони - свідки хвилювань, тривоги й роздумів. Читав написане:
     "Пригадалася моя служба і в Гадячі, і в Прилуці, і тута. Невесело, і як невеселої - зробилося на душі, - наче камінь хто звалив на хилі груди...

Мирного та І. Білика

Женева. 1880"

     Драгоманов додержав свого слова перед друзями. Хай гримлять по світу слова, викресані з бурі.

     Видання роману збіглося з іншими подіями в діяльності Драгоманова. Якось до нього завітав Кравчинський з прибулим посланцем з Росії від Желябова...

"Но какова-то действительность?" - спрашивал себя каждый и спешил погрузиться в неведомое народное море. Да, славное было время!.. Наступила зима 1875-1876 г. Тюрьмы переполнены народом; сотни жизней перебиты; но движение не унялось; только прием борьбы переменился, и на сцену пропаганды научного социализма, умудренные опытом, выдвинули бойцы на первый план агитацию словом и делом на почве народных требований...

Не согласитесь ли Вы быть хранителем нашего архива? Материал там весьма ценный для истории современного движения... Узнавать нас (редакцию "Н.В.") по паролю, зашифрованному ниже ключом, Вам известным..."

     - Спасибі за довір'я... Спасибі, - роздумуючи, говорив Драгоманов, поглядав то на Кравчинського, то на посланця...

Далі, бач, -

     За тими довгими столами

     Сидять все гласні - он між ними,

     Дивись, - сидить з Ромна багач-

     Вимальовується ціла галерея земських гласних. Розглядають новий закон, щоб дозволено було шмагати батогами селян...

     - Там від достатків дуріють, а тут - гни спину, голодуй, корись. - Або їдь на переселення!

     - Куди?

     - Все єдно, де продавати свою силу.

     - Якби ту силу не продавать, а докупи з'єднати...

Проклинала лиходіїв. "Вогонь їх пожре", - говорила. Потім помандрувала десь суворої зими шукати рідної хати аж під Гадячем... Либонь, там жила її мати, - поглянувши навколо, таємниче додав: - Кажуть, недаремно саме тієї доби вогнем спалахнув панський будинок під Полтавою. Мабуть, викресала вогню її мстива рука...