Джоан К. Ролінґ

Гаррі Поттер і келих вогню

Гаррі Поттер - 4

    

    

- РОЗДІЛ ПЕРШИЙ -

Будинок Редлів

    

     Мешканці Малого Генґелтона й досі називали його будинком Редлів, хоча відтоді, як там жили Редли, спливло вже багато років...

Проте кожнісінька версія починалася однаково: п'ятдесят років тому, коли редлівський будинок іще вражав своєю красою, одного погожого літнього ранку покоївка увійшла до вітальні й побачила, що всі троє Редлів мертві.

     Вона помчала з пагорба в село і своїм лементом розбудила мало не всіх мешканців:

     - Лежать з витріщеними очима! Холодні, як льодяки! Так у своїх вечірніх тувалетах і досі...

     - Френка?! - вигукнуло кілька голосів. - Не може бути!

     Френк Брайс був садівником Редлів і самотньо мешкав у занедбаній хатині неподалік редлівського будинку. Френк повернувся з війни із задерев'янілою ногою і з великою відразою до натовпів та галасу, й відтоді працював у Редлів...

Було помітно, що ельфи-домовики на кухні дуже старалися, бо Гаррі ще ніколи не бачив такого розмаїття страв. Деякі з них були чужоземного походження.

     - Що це таке? - спитав Рон, показуючи на великий таріль біля м'ясної запіканки, на якому лежало щось схоже на тушковані устриці чи краби...

Коли дурмстренґці познімали свої хутра, то виявилося, що вони одягнуті в червоні, наче кров, мантії.

     Через двадцять хвилин після початку бенкету крізь двері за викладацьким столом прокрався Геґрід. Він сів на краєчок стільця й помахав Гаррі, Ронові й Герміоні товсто забинтованою рукою...

     Рон почервонів як рак. Витріщився на неї, роззявив рота, але слів із себе видобути не зміг - тільки якесь булькотіння.

     - Беріть, - підштовхнув Гаррі таріль до дівчини.

     - А ві вжє закінчьили?

     - Так, - видушив з себе Рон...

Позаду біг Добі.

     - Добі повинен бути на кухні, паничу! - запищав ельф, коли вони опинилися в коридорі. - Добі шукатимуть. Успіху вам, Гаррі Поттер, успіху!

     - Бувай, Добі! - крикнув Гаррі й побіг коридором, а далі сходами донизу перестрибуючи по три сходинки...

Гаррі щодуху помчав до суддів, що сиділи за столом, застеленим золотою скатертиною, при самій воді. Седрик, Флер та Крум стояли біля суддівського столу й дивилися, як біжить Гаррі.

     - Я... тут... - видихнув Гаррі й різко загальмував просто посеред калюжі, оббризкавши мантію Флер...

Йому кололо в боці, наче між ребра хтось устромив ножа, та часу про це думати не було. Лудо Беґмен уже розставляв чемпіонів з триметровим інтервалом уздовж берега. Гаррі стояв на самім краю лінії, за Крумом. Віктор був у плавках і тримав напоготові чарівну паличку.

     - Усе гаразд, Гаррі? - прошепотів Беґмен, посунувши Гаррі ще на метр від Крума...