Джордж Гордон Байрон

Поразка Сеннахеріба

Перекладач: Микола Зеров

Джерело: З книги: Микола Зеров. Твори в двох томах. К.: Дніпро, 1990

Ассірієць упав, ніби вовк до кошар,

Його військо багрянцем горіло, як жар,

А списів його полиск - мов зорі небес

В глибині галілейських схвильованих плес.

Мовби листя зелених улітку дібров,

Ще увечері маяли тьми корогов,

Мовби листя дібров, коли осінь подме,

Все те вранці було і зів'яле, й німе.

Ангел смерті, як буря, крило розгорнув,

I пройшов поміж них, і в лице їх дихнув,

I мертвота склепила повіки бійця,

I лиш раз стрепенулись і впали серця.

Смерть стоїть над баским гордовитим конем

Його ніздрям уже не пашіти вогнем,

Тільки мило кругом на билині сухій,

Мов на скелі холодного моря прибій.

Ось і вершник поблідлий лежить на землі,

Ржа на зброї йому і роса на чолі,

I не плещеться стяг, і намети німі -

Не здійнятись мечам, не ячати сурмі!

I вдовиці Ашура зайшлись у сльозах,

I Ваала кумир повалився у прах,

I невірного міць, нездоланна мечем,

Розтопилась, мов сніг, перед божим лицем.