Джордж Гордон Байрон

Вірші

Перекладач: Дмитро Паламарчук

Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія.- К.: Освіта., 1992.

Прощання з ньюстендським абатством

Навіщо ти зводиш чертог, сину крилатих днів?

Сьогодні ти дивишся зі своєї вежі,

та мине кілька років - налетить

вітер пустелі і завиє в твоїм спустілім дворі...

Мої предки! Наш край пам'ята вас донині

I в літописах ваш славний подвиг зберіг.

Під знаменами Руперта бившися, браття

Всі чотири лягли в Марстон-Мурськім бою.

Вони кров'ю скріпили у битві завзятій

Королеві та Англії вірність свою.

Тіні славних, прощайте! Із рідного дому

Ваш нащадок іде...

   Любов, надію вщент розбито.

Якби ж - і спомини. Якби-то!

Сердолік

Не блиском вабить він мене,

Не в барвах сила таємнича!

Він сяє скромно, мов ясне

Його дарителя обличчя.

Хай кпить із мене всяк пліткар,

I ганить дружбу безнастанно,

А я люблю цей скромний дар:

Мені ж його з любов'ю дано!

Злякавсь, що дару не прийму,

Й поник даритель головою,

Та я тоді сказав йому,

Що дар цей буде вік зі мною...