Федір Тютчев

Вірші у перекладі М.Рильського

Перекладач: М.Рильський

Джерело: З книги: Максим Рильський. Твори у двадцяти томах. Том п'ятий. Поетичні переклади. К.:Наукова думка, 1984

Весняні води

Лежать у полі ще сніги,

А води весняні шумлять.

І сонні будять береги,

Біжать, і грають, і дзвенять.

Вони дзвенять на всі кінці:

"Іде весна, іде весна!

Весни ми юної гінці,

Вперед послала нас вона".

Іде весна, іде весна!

За нею ллється срібний спів,

То лине вслід юрба гучна

Травневих днів, веселих днів!

* * *

Зимі настала мука,

Тому вона сумна -

Їй у віконце стука,

Жене її весна.

І все заметушилось,

Щоб зиму злу прогнать,

І жайворонки в небі

Тріпочуть і дзвенять.

Зима іти не хоче,

На весну все бурчить,

Але весна регоче

І молодо шумить!

Зима лиха почула

Кінець свого життя,

Востаннє сніг шпурнула

У чарівне дитя.

Та що та вража сила!

Сніжком умилась тим

І лиш порожевіла

Весна в цвіту своїм.

Весняна гроза

Люблю я час грози весною,

Коли травневий перший грім,

Немовби тішачися грою,

Гуркоче в небі голубім.

Гримить відлуння голосисто!

От дощик бризнув, пил летить.

Краплин прозорчасте намисто

На сонці золотом горить.

Біжать потоки вод прозорих,

Пташиний не змовкає гам,

І в лісі гам, і шум у горах,-

Усе підспівує громам.

Ти скажеш: пустотлива Геба,

Кормивши Зевсові орла,

Громокипучий кубок з неба

На землю з сміхом розлила.

* * *

Іще горять в душі бажання,

Ще манить зір краса твоя,

Крізь любі спогади туманні

Іще ловлю твій образ я.

Твій образ милий та прекрасний

Всякденно видиться мені,

І недосяжний, і незгасний,

Немов зоря в височині.