Федеріко Гарсія Лорка

Світання

Перекладач: М.Москаленко

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).- К.: "Навчальна книга", 2002.

Серед нью-йоркського світання

чотири є колони з твані -

над ураганом чорних горлиць,

що хлюпаються в мертвих водах.

Світання у Нью-Йорку стогне

на височезних крутосходах,

шукаючи по гострих пругах

жасмини писаної туги.

Грядущого світання ніхто в уста не прийме,

бо тут немає "завтра", немає сподівання.

Лише монети часом нестямними роями

жалять і пожирають покинуту дитину.

Найперші, що відходять, кістками розуміють:

не буде ні кохання безлистого, ні раю.

їх тихо поглинає твань чисел і законів,

та ігри без мистецтва, та сік без тверді плоду.

Бо світло поховали кайдани, гуркотнеча

та безсоромні грозьби тих знань, що без коріння.

І люди по кварталах тиняються безсонно -

так, ніби щойно вийшли з кривавого потопу.