Роберт Бернс

Вірші

Перекладач: Микола Лукаш

Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990

Моя люба Неллі

Любив я дівчину колись,

Люблю її й тепер,

Любитиму завжди і скрізь,

Поки живу - не вмер.

Багато знаю я дівчат

Вродливих, як одна,

Та не траплялося стрічать

Такої, як вона...

Щоб сніжний вітер лютував

I брала ніч морозом кріпко,-

В своїх обіймах я тобі

Зігрів би душу, Пеггі-рибко.

Щоб я був лорд, і з срібла їв,

I пив із золотого кубка,-

З яким би щастям розділив

Я все з тобою, Пеггі-любко!

Нещаслива доля

Зсушив, зв'ялив, оббив мій лист

Злий вітер-недосвіт...

Бродили вдвох ми по річках,

Де хвиля золота,

Та розлучили нас моря

На довгії літа.

Подай же руку, як колись,

Бо дружба нам свята,

I знову думкою вернись

У молоді літа...

Так вип'єм, друже мій старий,

За молоді літа,

Іще раз, друже мій, налий

За молоді літа!

Джон ячмінь

Зійшлись колись три королі

Суміжних володінь

I поклялись, заприсяглись,

Що згине Джон Ячмінь...

Хоч круть, хоч верть - приходить смерть,

Та з неї я сміюсь,

Немало справ я з нею мав,

То й нині не боюсь.

Зніміть мені кайдани з рук

Та принесіть меча,-

Не знайдете в Шотландії

Над мене силача.

Я жив - боровсь, та довелось

Од зради помирать;

Одним журюсь, що не вдалось

Зрадливця покарать...

..

Ой життя, ти благо в щасті

I важкий тягар в напасті;

Без жалю тебе покину,

В темну безвість перелину!"

Ой довга ніч, смутная ніч

Ой довга ніч, смутная ніч

Нема мого кохання,

Нема очам моїм спання

Із вечора до рання.

Нема очам моїм спання

Із вечора до рання...

Я злізу й на вище дерево,

Багатше розкублю гніздо;

А ти будь скромніша, красуне моя,

А то ще й не візьме ніхто".

Мамо, мамусю, що маю робить?

Мамо, мамусю, що маю робить -

Як їх примусить мене любить?

"Доню моя, не будь дурна,

Ти будь такою, як я була"...

Чортяка втік, чортяка втік,

Чортяка втік з акцизним;

Направо стриб, наліво скік-

I зник навік з акцизним.

Дударик

Дударик гарний на виду,

Ще й гарно грає на дуду...

Підтичу спідничку, за ним через річку

Світ за очі побреду.

Дударик грав: ду-ду, ду-ду,

Таки принадив молоду;

Сама невеличка, рум'янеє личко,

А вустоньки на меду...

Що мельник хороший, ще й гожого стану,

Шляхетний, як лицар, тендітний, як панна,

А ти на поганця, рудого плюгавця

Взяла й проміняла свого милодана.

Давав тобі мельник своє щире серце,

А дука-суперник - із грішми відерце,

Коня вороного, ще й збрую до нього:

Із злота вудильця, із срібла сідельце...

Хто за рідний край готов

Щедро лити щиру кров,

Щоб звільнитися з оков -

   Той у бій лети!

Важмо сміливо життям:

Випадає нині нам

I собі, й своїм синам

   Волю осягти.

В нас із вами шлях один -

Бить загарбника на скін,

Перемогу чи загин

   У бою знайти...