Роберт Бернс

Вірші

Перекладач: Василь Мисик

Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990

Джон Ячне Зерно

Зложили присягу колись

  Три східних королі,

Щоб Джону Ячному Зерну

  Не жити на землі.

Вони взяли його в поля

  I приорали там -

I в борозні загинув Джон

  На радість королям!

Та тільки травень надійшов

  I гримнув перший грім,

Джон Ячне Зерно з глибу знов

  Повстав на диво всім...

У яму кинули його,

  Водою повну вкрай,

I залишили Джона там

  На муку і одчай.

I, витягши, на землю знов

  Жбурнули, і, коли

Життя з'явилося у нім,

  Знов бити почали.

Страшним вогнем його пекли

  I катували знов;

А мельник всіх перевершив:

  На пил його змолов...

Ми все зробили, що змогли,

  Та все, усе дарма!

Прощай, любов і рідний край,

  Вже дому в нас нема,

      Серце,

  Вже дому в нас нема.

Він обернув свого коня,

  Сіпнув за поводи,

Ніколи бідний мандрівець

  Не вернеться сюди,

      Серце,

  Не вернеться сюди...

Я певен, вашець замишляє

Того співця, що п'є й гуляє,

Спіткати там, де силу має

   Твоя рука.

Та ба! Він іншу стежку знає

   Й не дасть хука!

Прощай же, Куций! О, коли б

Ти свій гріховний зменшив триб!

Не знаю,- може, ще загиб

   Ти не до решти,

Бо страшно й думать про той глиб,

   В якім живеш ти!

Два собаки

У тій долині, що ім'я

Старого Койла-короля

Ще береже, ясної днини,

Післяобідньої години,

Гуляючи, в один байрак

Зійшлось двійко сільських собак...

Цей пес розумний був на диво;

Служив незрадно й неліниво.

Його веселий, щирий ніс

Йому знаходив друзів скрізь.

Він мав на грудях білу смужку,

Мав спину, як м'яку подушку,

А загнутим своїм хвостом

Вимахував, як помелом.

Їх приязнь кожному у вічі

Одразу впала б...

Всі слуги ходять, як дурні,

Печуть і варять цілі дні -

I хоч несуть спочатку вгору,

Але стає для всього двору

Тих соусів і фрікасе...

А скільки коштує те все!

Хоч недотепа він ледачий,

А їсть і п'є наш доїжджачий

Куди смачніше од селян,

Що обробляють панський лан...

Що ж, разом заснемо внизу,

  Джон Андерсон, мій друже!

Веселі жебраки

(Кантата)

Коли з дощами восени

Сухі листки, мов кажани,

  Закрутяться в вітрах;

Коли в шумливий листопад

Сипне крупа, ударить град

  I раптом ствердне шлях;

Тоді до Пузі-Ненсі в льох,

  Обідрані, знебулі,

Ватаги ланців і мандрьох

  Збираються на гулі:

  Співають, випивають,

    Регочуться, кричать,

  Танцюють і жирують,

    Аж келихи бряжчать...

      Трам-та-там і т. д.

Вперше я під прапор став, де полковник наш упав,

  Де лягло немало лав за Абрамів курган:

Славні роки то були, добре бились ми, коли

  Моро штурмом здобули під гучний барабан.

      Трам-та-там і т...

д.

*

Скінчив. Аж бантина вгорі

Здригнулася гнила,

Аж озирці біжать щури

В куток із-під стола.

Скрипаль в кутку, як у норі,-

"Ще!" - в захваті горла.

Тут дівка встала, що в шатрі

Похідному зросла.

Пісня

I я була дівка, коли - не згадать;

Та з хлопцями досі люблю я гулять...