На странице «Злочинна цивілізація» приводятся короткие отрывки произведения для ознакомления. Полное произведение можно скачать перейдя по соответствующей ссылке на файл. |
|
|
Злочинна цивілізація (Роберт Шеклі)
Фрагменты текста.
Роберт Шеклі
Злочинна цивілізація
Повість
Український переклад: О. Коваленко, 1991.
Перекладено за виданням: Robert Sheckley. The Status Civilization, N.Y., 1960.
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
До пам'яті повертався довго й болюче. Здавалося, він мандрує крізь час. Він спав...
Проте марно, і він роззирнувся, гадаючи, що довколишнє допоможе йому встановити його "я".
Він сидів на ліжку в маленькій сірій кімнаті. З одного боку видніли зачинені двері. З другого - закрита шторами крихітна вбиральня. Світло сіялося з якогось невидимого джерела, може, навіть зі стелі. З меблів у кімнаті були тільки ліжко й стілець...
Та, намагаючись сягнути думкою за межі відомих йому найпростіших знань, він немов підступав до чогось темного і страшного. Вхід заборонено. Дослідження власної свідомості було таке ж небезпечне, як і подорож... куди? Він не міг знайти порівняння, хоча й відчував, що їх може бути кілька.
Певне, я хворів...
Стр. 1
Він убив, хтось доніс на нього, і судовий вирок заслав його на Омегу. Він - убивця на планеті злочинців. Отже, щоб жити безжурно, йому треба просто не опиратися своєму природному нахилу до вбивства.
Проте Баррент переконався, що для нього це тяжко. Йому на диво мало подобалось лити кров. У День Вільного Громадянина він, дарма що вийшов озброєний на вулицю, так і не зміг примусити себе вбити хоч одного представника нижчих класів...
Єдиний вихід - усунути невроз. Психіатр запропонував негайне лікування в ізоляторі для злочинно нездатних убити.
Баррент відвідав ізолятор і почув, як божевільні пацієнти вигукували про доброту, справедливість, святість життя та інші непристойності. Він не хотів ставати одним із них. Може, він хворий, але ж не настільки!
Друзі застерігали його, мовляв, небажання допомогти собі доведе до біди...
Ці напівспогади про Землю сповнювали його нестерпною тугою. Як і всі мешканці Омеги, він по-справжньому хотів лише одного - повернутися на батьківщину.
А це було неможливо.
Потихеньку минали дні, і біда прийшла несподівано. Якось серед ночі загупали в двері. Ще й не прокинувшись як слід, Баррент одімкнув їх...
Стр. 8
- Втім, становище може бути не таким уже й безнадійним. Судячи з усього, Землею править репресивний уряд. А тому там повинні бути підпільні групи опору. Може, вам удасться встановити з ними зв'язок. Повстання і тут, і на Землі змусить-таки уряд замислитись.
- Можливо,- погодився Баррент.
- Слід сподіватися на краще...
Брей говорив з ним про можливий військовий потенціал Землі, наскільки про нього можна було судити з кількості сторожових кораблів над Омегою і очевидного рівня наукового розвитку. Він зробив припущення щодо розміру земних збройних сил, їхнього поділу на морські, наземні й космічні групи, а також щодо рівня ефективності цих сил...
І врешті його познайомили з усіма подробицями плану другої групи, за яким він мав пробратися на корабель.
Коли настав День Посадки, Баррента оповило виразне відчуття полегкості. Його вже нудило від безперервної накачки відомостями. Будь-яка дія здавалася привабливішою.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ПЕРШИЙ
Баррент спостерігав, як велетенський тюремний корабель виконав маневр і безгучно опустився на землю...
Стр. 16
|