Сергій Єсенін

Відгомоніла золота діброва...

Перекладач: В.Коломієць

Джерело: З книги: Чорна О.В. Зарубіжна література: Хрестоматія. 8 клас.- Харків: Торсінг, 2003.

Відгомоніла золота діброва

Беріз веселих словом шелестким.

І журавлі у небі вечоровім

Вже не жаліють більше ні за ким.

Кого жаліть? Та ж кожен - подорожній

В цім світі: зайде і полишить дім.

Про всіх, що зникли, марить дика рожа

З широким місяцем над ставом голубим.

Стою самотній на рівнині голій,

А журавлів односить вітер вдаль.

Я повен дум про юність смаглочолу,

Хоча нічого, що пройшло, не жаль.

Не жаль тих літ, які на вітер кинув,

Не жаль душі бузкову рясновіть.

В саду пала багаття горобини,

Та не снага когось йому зігріть.

Не обгорять у горобини грона,

Від смаготи не пропаде трава.

Як дерево ласкаво листя ронить,

Так я роню смутні мої слова.

І якщо час їх вітровієм в змові

Згребе у жмуток їх, як зайвий біль...

Скажіть ви так... що золотій діброві

Відгомонілось любо серед піль.