Вільям Шекспір

Монолог Улісса з драми "Троїл і Крессіда"

Перекладач: Микола Лукаш

Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990

Агамемноне,

Великий вождь, міцна підпоро греків,

Ти наше серце, і душа, і дух,

Якому всі ми мусимо коритись

I мислю, й ділом, - вислухай Улісса.

Я схвалюю цілком промови ваші,

Твою, найстаршого у нашім війську,

Й твою, найстаршого між нами віком.

Повинна б Греція слова вождя

У мідь чи бронзу вкарбувать навіки,

А Нестерове слово срібнолите

Хай ланцюгом незримим, та кріпким,

Немов та вісь небесна, прикує

Проречисті уста до грецьких вух.

А все ж і ти, великий, і ти, мудрий,

Послухайте, що скаже вам Улісс.

Твердині Трої вже давно упали б,

I меч у Гектора із рук би випав,

Якби у нас був лад.

На жаль, немає єдності у греків.

Погляньте: в полі неладом стоять

Намети наші, і такий же нелад

У нас в думках. Коли круг ватажка

Не скупимось, як бджоли коло матки,

Який там буде лад? Як вождь у масці,

Ти розбереш, хто вождь, а хто підлеглий?

Недаром же і небо, і земля,

I всі планети зберігають лад,

Порядок, ступінь, форму, послідовність,

I поведінку, й звичай, і закон.

Отож і сонце в величі пишає

На сяйнім троні над планетним роєм

I поглядом цілющим береже

Од дії зловорожих нам світил,

Мов цар який, добра і зла пильнує.

Якби ж планети із орбіт зірвались

I шкеребеть пішли - то скільки лих

I знамень в світі сталось би, які б

Пішли бунти, потопи, землетруси,

Які жахи й страхіття, урагани,

Гвалтовні переміни й потрясіння

Основ ладу і спокою в державах!

Коли щаблі зламаються в драбині

Високих задумів - пропало діло!

Чи то ж устоять без щаблів порядку

Громади, школи, братства у містах,

Торгівля супокійна із замор'ям,

Родинне право, право первородства,

Повага віку, скіпетри й корони,-

Чи все оте устоїть без ладу?

Розбий оті щаблі, розладь ті струни -

Настане дисгармонія як стій.

В тім сум'ятті розбурханії хвилі

Заллють весь суходіл, перетворивши

В гамулу цю міцну одвіку твердь;

З недомислом з'єднається насильство,

I нелюд-син уб'є свого вітця;

Скрізь правом стане сила; правда й кривда,

Що їх судити має правосуддя,

Змішаються, і щезне справедливість.

Тож сила стане всім, вона перейде

В сваволю, а сваволя у жадобу;

Жадоба ж, той усежерущий вовк,

За допомогою сваволі й сили

Світ пожере, вкінці й себе саму...

Великий Агамемноне, коли

Порядок занедбаєм, прийде Хаос.

Де б уперед іти, а ми, як раки,

Назадгузь ліземо. Коли вождя

Не слухає його заступник перший,

А того нижчий чин, того ще нижчий,-

Ми маємо загальний вже непослух,

Що шириться, немов лихая пошесть,

Мов лихоманка та, нас трусить розбрат,

Труять нас завидки. Оця ж хвороба

Рятує Трою.

Хто винен в тім, що Троя й досі ціла?

То неміч наша, а не їхня сила.