| На странице «Борислав Сміється» приводятся короткие отрывки произведения для ознакомления. Полное произведение можно скачать перейдя по соответствующей ссылке на файл. |
|
|
Борислав Сміється (Франко Іван)
Фрагменты текста.
БОРИСЛАВ СМІЄТЬСЯ
Сонце досягало вже полудня. Годинник на ратушевій вежі вибив швидко і плачливо одинадцяту годину. Від громадки веселих, гарно повбираних панів-обивателів дрогобицьких, що проходжувалися по плантах коло костела в тіні цвітучих каштанів, відділився пан будовничий і, вимахуючи блискучою паличкою, перейшов через улицю до робітників, занятих при новорозпочатій будові...
Перескакуючи через розкидане кругом каміння, задихавшись і посинівши з натуги, він біг, що було моці в його тонких, мов скіпи, ногах, ід високому парканові. На паркані завішена була на двох мотузках дошка, а побіч неї на таких же мотузках висіли дві дерев'яні довбеньки, котрими бито о дошку. Се був прилад, котрим давалось знак, коли починати або кінчати роботу...
"Калать! калать! калать!" - не переставав завзято гукати Бенедьо, хоть усі вже давно почули гавкання "дерев'яної суки". Муляри, що стояли схилені над камінними брилами та з розмахом ценькали о твердий піщаник, аж час від часу іскри пирскали з-під оскарба, тепер, покинувши свої прилади, випростовували крижі і роздоймали широко руки, щоби захопити якнайбільше воздуху в груди...
Стр. 1
- Що се за справа така? Що за процес? Чому ми досі нічо о нім не знали?
- Ех, пропало, все пропало! - відказав Матій. - Що тепер і говорити о тім!
- Ні, ти розповідж, тобі самому лекше буде!
- Ой, вже, буде мені лекше! - сказав Матій...
- Ні, ні, ні, нема що й говорити, - сказав він. - Сяк чи так, а все пропало. Три роки минуло, де я тепер возьму ліпших доказів? Годі, годі й думати о тім!
І він закрив лице руками, а з очей його полились гарячі наболені сльози, і потекли поміж пальцями, і закапали на землю...
Уже минула північ, загасла лампа, пітьма залягла хатину, а Матій все ще сидів на припічку, з лицем, закритим долонями, без руху, без слова, без думки, чуючи в серці тільки страшний біль, велику пустоту і немов якусь свіжу ще рану, завдану тою думкою, що і в судах уже нема правди для бідного робітника...
Стр. 18
- Ох-ох-ох, Gott ьber die Welt! - сопів далі Іцик Баух. - Прийдеться швидко всім чесним гешефтсманам утікати з Борислава, auf mane munes! Бунтуються робітники, чимраз остріше ставляться до нас, а в неділю - ох-ох-ох - ми вже гадали, що то буде наш послідній день, - фу-у! - що зараз кинуться різати! На толоці тілько їх зійшлося, що тих круків на скітнику...
- Ох, ні, ох, ні, - говорив далі Іцик Баух. - Уже я знаю, що ні! І повертали відтам такі веселі, співаючи, а тепер між ними якісь змови, якісь складки. Gott ьber die Welt, - буде лихо!
- Я все ще не виджу, - зачав було знов Леон, але другі жиди перебили його, потверджуючи вповні слова Іцика Бауха і додаючи ще від себе богато подробиць...
- Той сам.
- Складки? Помагати собі? Гм, я й не гадав, щоби у Бенедя було на тілько розуму. Мулярський помічник, родився і виріс в Дрогобичі, - і відки він до всього того прийшов?
- Е, чорт го там побери, відки прийшов, то прийшов! - зафучав Іцик Баух...
Стр. 37
Все произведения автора Франко Іван
|
