ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ

Присвячую А. Кримському
                                      
                                     І
                                      
                                     Мов зелена піраміда
                                     на хвилястім синім полі,
                                     на рівнині лазуровій
                                     велетенський ізмарагд,-
                                      
                                     так облита дивним морем,
                                     під безхмарим, теплим небом
                                     зноситься, шумить, пишаєсь,
                                     спить Афонськая гора...

                                      
                                     Унизу, де з хвиль кипучих
                                     гранітові сірі скали
                                     гордо, просто вгору пнуться -
                                     стіни, колоси,стовпи,-
                                      
                                     там внизу музика дика
                                     не вгаває на хвилину,
                                     б'ються хвилі о каміння,
                                     бризка піни срібний вал...

                                      
                                     Хоч повзуть тут скрізь по горах
                                     стежечки, немов гадюки,
                                     то, проте, не оживляє
                                     їх розмова, спів, ні сміх...

                                      
                                     Зразу все немов померкло
                                     перед ним, і дрож пробігла
                                     по худім, старечім тілі,
                                     і зомліли змисли всі...

                                      
                                     І в душі мелькнула мати,
                                     як його малим хлоп'ятком
                                     попід шийку лоскотала,
                                     ах, а він сміявсь, сміявсь!
                                      
                                     Потім слух його прочнувся;
                                     мов діамантова нитка,
                                     тон якийсь потягся довгий -
                                     любий, радісний такий!
                                      
                                     І душа, мов той метелик,
                                     десь летить за любим тоном;
                                     та чимдалі тонів більше
                                     і все дужчають вони...

                                      
                                     І пливе душа аскета
                                     на гармонії величній,
                                     мов на морських хвилях лебідь,
                                     вверх гойдається, то вниз...

.
                                      
                                     Х
                                      
                                     Знову ніч, і знову ранок,
                                     і поклони, і молитва,
                                     і в старій душі тривога,
                                     сумніви і неспокій...

                                      
                                     І спускавться на шнурі
                                     кіш з поживою для нього,
                                     а на дні коша білів
                                     запечатане письмо...

                                      
                                     "Старцю чесному Івану,
                                     що в Афонській самотині
                                     шлях важкий, тісний верстає,
                                     шлях, показаний Христом,
                                      
                                     православні з України,
                                     зібрані у місті Луцьку
                                     ііа братерськую пораду,
                                     шлють благанкя і привіт...