* * *
   Грiє сонечко!
   Усмiхається небо яснеє,
   Дзвонить пiсеньку жайвороночок,
   Затонувши десь в безднi-глубiнi
   Кришталевого океану...
  

  


Встань,
   Встань, орачу! Вже прогули вiтри,
   Проскрипiв мороз, вже пройшла зима!
   Любо дихає воздух леготом;
   Мов у дiвчини, що з сну будиться,
   В грудi радiсно б'єсь здоровая
   Молодая кров,
   Так i грудь землi диха-двигаєсь
   Силов дивною, оживущою.
    
   Встань, орачу, встань!
   Сiй в щасливий час золоте зерно!
   З трепетом любвi мати щирая
   Обiйме його,
   Кров'ю теплою накормить його,
   Обережливо виростить його.
    
   Гей, брати! В кого серце чистеє,
   Руки сильнiї, думка чесная,-
   Прокидайтеся!
   Встаньте, слухайте всемогущого
   Поклику весни!
   Сiйте в головах думи вольнiї,
   В серцях жадобу братолюбiя,
   В грудях смiливiсть до великого
    
   Бою за добро, щастя й волю всiх!
   Сiйте! На пухку, на живу рiллю
   Впадуть сiмена думки вашої!