ГРЕБІНКА ЄВГЕН
РИБАЛКА

                          Хто знає Оржицю? а нуте, обзивайтесь!
                          Усі мовчать. Гай-гай, які шолопаї!
                          Вона в Сулу тече у нашій стороні.
                          (Ви, братця, все-таки домівки не цурайтесь.)
                          На річці тій жили батьки мої
                          І панства чортів тиск: Василь, Іван, Микола,
                          Народ письменний, страх,
                          Бував у всяких школах,
                          Один балакає на сотні язиках.
                          Арабську цифиру, мовляв, закон турецький,
                          Все тямлять, джеркотять, як гуси, по-німецьки.
                          Подумаєш, чого-то чоловік не зна!
                          Да не об тім, бач, річ. Усю торішню зиму
                          Рибалка ятером ловив в тій річці рибу;
                          Рибалка байдуже, аж ось прийшла весна,
                          Пригріло сонечко і з поля сніг погнало;
                          У річку сніг побіг, і Оржиця заграла,
                          І ятір, граючи, водою занесла.
                          "Уже ж вона мені отут сидить в печінках,
                          Ся річка каторжна! -рибалка став казать.-
                          Куць виграв, куць програв, ось слухай лишень,
                          жінко:
                          
                          Піду я до Сули скажену позивать!"
                          І розні деякі казав, сердега, речі,
                          Із злості, як москаль, усячину гукав;
                          А далі почепив собі сакви на плечі,
                          У люльку пхнув огню, ціпок у руки взяв
                          І річку позцвать до річки почвалав.
                          Чи довго він ішов, чи ні, того не знаю;
                          Про те ніколи сам Рибалка не казав;
                          А тільки він дійшов, як слідує, до краю.
                          Сула шумить, гуляє по степам.
                          Рибалка дивиться і очі протирає:
                          Не вірить сам своїм очам,
                          Бо по Сулі - чорти б їх мучив матір -
                          Пливуть хлівці, стіжки, діжки, усякий крам
                          І бідного його ниряє ятір!
                          Здихнув Рибалочка да і назад поплівсь.
                          А що, земляче, поживибвсь?
                          
                          Ось слухайте, пани, бувайте ви здорові!
                          Еге, Охріменко дурний:
                          Пішов прохать у повітовий,
                          Що обідрав його наш писар волосний.