ГРЕБІНКА ЄВГЕН
УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ

                           "Ні, мамо, не можи" нелюба любить!
                           Нещасная доля із нелюбом жить.
                           Ох, тяжко, ох, важко з инм річ розмовляти!
                           Хай лучче я буду ввесь вік дівовати!"
                            
                           - Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?
                           Мені в домовину лягати пора.
                           Як очі закрию, що буде з тобою?
                           Останешся, доню, одна, сиротою!
                            
                           А в світі якеє життя сироті?
                           І горе, і нужду терпітимеш ти.
                           Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу,
                           Стогнать під землею як горлиця стану.
                            
                           "О мамо, голубко, не пдач, ие ридай.
                           Готуй рушники і хустки вишивай.
                           Нехай за нелюбом я щастя утрачу;
                           Ти будеш весела, одна я заплачу!"
                            
                           Ген там, на могилі, хрест божий стоїть,
                           Під ним радо й вечір матуся квилить;
                           "О боже мій-милий! що я наробила!
                           Дочку, як схотіла, із світа згубила!"
                           1840