ЄВГЕН ГУЦАЛО
ХТО ТИ?

(Скорочено)

     Матрос, видно, вже давно був списаний на берег, проте й досі форсив у смугастому тільнику й широких та важких штанях-кльош. Татуюванням він нахвалитися не міг, хіба що маленьким якірцем на зап'ясті лівої руки. Безкозирка на круглій, як динще бочки, голові сиділа немов улита...

Тримаючи в рулі цератову дорожню валізку, вона роззиралася по боках...
     На дівчину звертали увагу всі. По-перше, звісно, тому, що була тут, де всі знають усіх, чужою, а по-друге, коси її полум'яніли вогнем осіннього золотистого листя...
     З центру містечка, де росло багато кленів та акацій, дівчина звернула на довгу вулицю, заставлену цегляними будиночками під шифером чи бляхою...

     - Скажіть, будь ласка, чи не тут живе Дарина Дмитрівна?
     - Хто?
     - Одарка Шмаглій...
     - Одарка живе...- Й вільною кощавою рукою тицьнула: - Вікно крайнє... Перший під'їзд.
     Щось непривітне було в зсутуленій постаті бабці, яка почимчикувала геть по вулиці...