МИКОЛА КУЛІШ
      НАРОДНИЙ МАЛАХІЙ
      
      ТРАГЕДІЙНЕ
      
      ПЕРША ДІЯ
      1
      Заплакала, затужила у своєму домі (на Міщанській вулиці, № 37)
      мадам С т а х а н ч и х а  Т а р а с о в н а:
      - Ой, хто скаже, хто ж розкаже, чи ти, доню, чи ти, пташко, а чи ти...

      - Геть, одчепися! Хіба можна таку драму в серці та валер'янкою впинити... Дай мені отрути!
      - Сіли б ви краще од вікна, абощо.
      - А то що?
      - Люди ж проходять повз вікон...

      Т а р а с о в н а
      (так і скинулась)
      - Де він, далеко?
      - Зараз увійдуть.
      - Де, питаю?
      - Та кажу ж вам, мамонько, зараз...

. О лю-ди! Ще зречено було в староіндійських книгах Рид-Вегах; не вдар женщини навіть квіткою, а ви що зробили? (На галіфе й дідка). Ви напередодні соціалізму одштовхнули женщину, вдаривши її зневажливим словом!..
      Т о й, щ о  в  г а л і ф е
      - Я? Ударив?
      М а л а х і й
      - Ви ж (на даму й парубка) ще гіршеє вчинили, - ви біля церкви полювали на дівчину (показав на бліду дівчину)...

.. Прибилась, голубе. Люди сказали, що дорогу до Єрусалиму вже розгороджено...
      М а л а х і й
      - Вибачте і дозвольте перебити на слові: об чім ви в їх спитали?
      Б а б а
      - Чи не знають, е тепер дорога до Єрусалиму, - спиталась...

Ввічливість - моя стихія! Ідеал!
      М а л а х і й
      (на дідка)
      - А ви... Замість доказати їй і ствердити все вищесказане, що скоро, скоро, скоро прийде час, коли всесвіт заспіва Москві: святися, святися, новий Іеруса-лиме, слава-бо революції на тобі возсія - а ви сказали: одчепись! На біржу!...

..

      Десь за садом загув лунко заводський гудок.

      М а л а х і й так і скинувсь:

      - Чуєте?.. Туди, туди, - до гегемонів!.. І божевільним справді буду, коли спізнюсь і не поведу їх за собою...

Мерщій! (Пішла).

      М а л а х і й пішов був за нею.

      Скоро вернувся - сам. Взявся лізти знов на мур. Завагався:

      - Ні... Вона мене просила.

      10

      О л я

       (повернулась)

      - Наркоме!

      М а л а х і й

      - Не бійтесь! Я ж відступивсь і здавсь на вашу просьбу...

Не пустите ж мене - доведеться, чорний очіпок надівши, однести їх на гробки.

      - Гукають.

      - А пустите - він вернеться.

      - Хто?

      - Кирюшик.

      - Не вернеться...