ЄВГЕН МАЛАНЮК
БІОГРАФІЯ

1

           Завжди напружено, бо завжди -
           проти течій.
           Завжди заслуханий: музика, самота.
           Так, без шляху, без батька,
           без предтечі.
           Так - навпростець - де спалює мета.
            
           Все чути. Всім палать. Єдиним
           болем бути,
           Тим криком, що горить в кривавім
           стиску уст,
           І знать, що випало - загаснути
           забутим,
           І спомином кінця - кісток народних
           хруст.

2
            
           Так вийшовши з глухого степу,
           З зітхань страждальної землі,
           Вирізьблюю німий життєпис
           На дикім камені століть.
            
           Так конструюю нічний образ
           На сірім цоколі часу,
           І мудрість протина, як кобра,
           Гадючим зоренням красу.
            
           І розраховує, й шепоче,
           І виміряє кожен крок,
           Лиш електричне колють очі
           Крізь все мереживо морок.
            
           Заплутуюсь густіш і гірше
           Під діамантовий гіпноз,
           І тільки бачу - камні, вірші,
           І тільки чую - гул погроз.
            
           І все боюсь: скінчиться термін,
           А я не скінчу завдання
           І попливу один, без керми,
           У тьму вмираючого дня.

3
            
           Мушу випити келих до краю -
           Полиновий мед самоти,
           Так нещадно, так яро згораю,-
           Чи ж побачиш, почуєш ти?
            
           Недорізаним звірем - вітер
           Проридає в страшний простор.
           (Там жито - надовго збите,
           Там чорним повітрям - мор).
            
           А я мушу незморено-просто -
           Смолоскипом Тобі Одній,
           Я - кривавих шляхів апостол -
           В голубі невечірні дні.