ЄВГЕН МАЛАНЮК
                                        КУЛІШ
                            
                            Гарячий день втопивсь в нічній прозорій
                                                                 млі.
                            Ти довго Шекспіра перекладав сьогодня -
                            І знав, що все це - в тьму,
                                                   в майбутнє цій землі.
                            В неславу й забуття...
                                             А ніч - лунка безодня -
                            Дзвеніла зорями... І сторінки по одній
                            Ще мерехтять в очах. - І на нічнім теплі
                            Ти полетів у даль, туди, де вже світлів
                            Похмурий небосхил зорею передодня.
                            
                            А хутір в сяєві - казкові лаштунки,
                            Мов дивний Чигирин,
                                             де сплять гетьманські залі,
                            Де ти вигадуєш, бадьорий і стрункий,
                            Залізний стиль нових універсалів...
                            
                            Прокинувсь. І перо виводить ядом спраги:
                             "Народе без чуття, без чести, без поваги".
                            
                            25.9.25