ЄВГЕН МАЛАНЮК
ІСХОД

           Не забути тих днів ніколи:
           Залишали останній шмат.
           Гуркотіли й лякались кола
           Під утомлений грім гармат.
            
           Налітали зловісні птахи,
           Доганяли сумний похід,
           А потяг ридав: На Захід...
           На Захід... На Захід...
           І услід - реготався Схід.
            
           Роззявляв закривавлену пащу.
           П'яний подих нудив, як смерть.
           Де ж знайти нам за Тебе кращу
           Серцем, повним Тобою вщерть?