Джеймс Олдрідж

Акуляча клітка

(Останній дюйм - 2)

Переклад з англійської В.Гнатовського

Видавництво ЦК ЛКСМУ "МОЛОДЬ", Київ, 1974

OCR і редакція Dauphin, 31 жовтня 2004 р.

Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrcenter.com

      Втратити руку чи ногу - значить мигцем заглянути у вічі смерті...

      Мало того, що Деві перехвилювався по дорозі до лікарні за пораненого батька, - десятирічний хлопчик пережив немало страшних хвилин, уперше в житті ведучи літак.

      - Бідний хлопчина!

      Бен, зціпивши зуби, повторював ці слова, хоч ні разу не вимовив їх уголос в присутності сина...

      - Цього разу, - сказав Бен хлопцеві, - я зроблю спеціальну клітку.

      - Яку? - неприязно перепитав Деві, не показуючи, як він ставиться до наміру батька повернутися в Акулячу бухту.

      - Звичайно, залізну! - як завжди нетерпляче огризнувся Бен...

      Деві знову хитнув головою і подивився на батьків протез, він був з алюмінію, а кисть руки - з якогось легкого сплаву, вкритого шкірою. Там, біля ліктя, де штучна рука з'єднувалась із справжньою, утворилася свіжа рана, з якої виступила кров. Вигляд кровоточивої рани примусив Деві глянути батькові у вічі; він не розумів, як той може терпіти такий біль, але Бен відповів йому спокійним поглядом...

Цю бухту теж називали Акулячою, як і всі інші, і вона теж являла собою вигнуту гряду неприступного коралового рифу, вправлену в безлику пустелю. Сюди можна було дістатись або з моря, або на легкому літаку.

      - Ну, тепер держись! - гукнув Бен, коли вони почали знижуватись...

- Що сталося?

      У Бена мало не вирвало протез, коли ручка подалася вперед, і йому, видно, було дуже боляче. Він щосили смикав ремінці, якими протез був прив'язаний до руки, гарячкове стараючись звільнити закривавлену куксу від металу й шкіри, що душили її.

      - Ах, будь ти проклята! - сердито бурмотів він...

      Бен постукав камерою по прутах клітки, щоб налякати ската, але той плив далі й наткнувся на вірьовку.

      Від сильного поштовху клітку шарпнуло вперед. Бен відчув, як вона перекидається, наче її вдарило міною.

      У нього промайнула думка, що скат потягне клітку з ним у відкрите море...

      "Якщо я цього разу виберусь, буде просто диво", - сказав він собі.

      Просунувши ногу крізь прути на морське дно, Бен спробував хоч трохи підняти клітку й перекинути її дверцятами вгору. Марно. Він хотів розігнути тонкі стальні прути, але коваль постарався зробити їх міцними...

      Він ще раз спробував звільнитись і, глянувши вгору, побачив маску Деві. Бен ліг на спину й помахав рукою. Син помахав йому у відповідь. Здоровою рукою Бен показав, що хоче одгвинтити болти, якими було скріплено клітку, і йому потрібен гайковий ключ.

      Обличчя Деві зникло...