Джеймс Олдрідж

Ю. Янковський. Передмова до збірки творів

      

Видавництво ЦК ЛКСМУ "МОЛОДЬ", Київ, 1974

OCR і редакція Dauphin, 31 жовтня 2004 р.

Вперше цей твір було опубліковано на http://www.ukrcenter.com

      

      Ім'я сучасного англійського письменника Джеймса Олдріджа здобуло широке визнання...

У пошуках життєвих та громадських ідеалів герої Олдріджа не обмежуються неприйняттям сучасної їм буржуазної дійсності, - вони шукають і знаходять ті історично перспективні начала, що дають можливість народам перетворювати світ.

      Ще в роки всесвітньо-історичних перемог над гітлеризмом, утвердившись на позиціях соціалістичного реалізму, Олдрідж зробив "вибір шляху", якому залишився вірним все життя, - разом з експлуатованими, знедоленими, нескореними...

Прожиті тут роки запам'ятались Олдріджу на все життя.

      Джеймс народився і виріс в інтелігентній родині. Його батько - Уїльям Томас Олдрідж - редагував місцеву газету; як згадував Олдрідж, він був людиною освіченою, "звичайним англійцем", консерватором у політиці, скромним і невибагливим у побуті...

Отож він дивиться на "інглезі" лише як на тимчасових союзників. Після розгрому гітлерівців, вважає він, слід воювати з внутрішнім фашизмом - метаксистами.

      Великим досягненням Олдріджа став чудово окреслений характер "морського орла" Ніса. Син страченого метаксистами славетного заколотника, Ніс - вольовий, цілеспрямований, незламний борець за визволення грецького народу, людина з залізною волею, величезною витримкою і самовладанням...

Вони вбивають Хаджі Міхалі й Стоуна. Коли народ суворо судить їх перед тілами вбитих, Ніс відчуває за собою право говорити як громадський обвинувач, говорити від імені грецького народу. Які б сили не стояли за метаксистами, каже він, ми боротимемося з ними до кінця, як боролися із "залізноголовими"...

Стоун з самого початку роману люто ненавидить фашизм. У нього свої уявлення про справедливість, про людську гідність, про військову честь. Берк же - цинік і скептик. А втім, на початку роману обидва вони надзвичайно далекі від розуміння справжнього сенсу війни, обидва не знають, за що воюють. Та ось вони побачили, що таке фашизм - у них пробудилися гнів і ненависть, прийшла свідомість необхідності боротьби з цим страшним злом...

Ці три романи складають своєрідний "арабський цикл" у творчості Олдріджа.

      В романі "Не хочу, щоб він помирав" ми знайомимося із Скоттом, коли він у загоні під командуванням генерала Пікерінга прокладає в єгипетській пустелі траси для англійських військ (це почалось в період світової війни)...

Проте Скотт уже став на правильний шлях. Саме тут його й спостигла куля араба, що помилково вважав його за зрадника...

      На цьому роман закінчується. В ньому фактично лише намічено проблему, що стане центральною в другій частині дилогії - романі "Останній вигнанець"...

Певний час Скотт ще вагався, але зрештою зробив остаточний вибір: став активним борцем за права єгипетського народу.

      Олдрідж тяжів до відтворення дійсності у великих епічних формах, не припиняючи жанрових пошуків. Це було не тільки в його молоді роки, коли він пробував свої сили в жанрах газетних нотаток, художнього нарису, роману, п'єси і т...