: Сучасна література Українська класика Зарубiжна література 



translit кириллица
На странице «Кара Прометеєві» приводятся короткие отрывки произведения для ознакомления. Полное произведение можно скачать перейдя по соответствующей ссылке на файл.

Кара Прометеєві (Карел Чапек)
Фрагменты текста.

Скачать произведение полностью     Скачать Кара Прометеєві Карел Чапек в формате .txt .txt  Скачать Кара Прометеєві Карел Чапек в формате .pdf .pdf  Скачать Кара Прометеєві Карел Чапек в формате .zip .zip     
Карел Чапек

Кара Прометеєві

Перекладач: Юрій Лісняк

Джерело: З книги: Чапек К. Війна з саламандрами. Роман. Мати. П'єса. Оповідання.- К.:Дніпро, 1978

Довге попереднє засідання надзвичайної сесії верхового суду закінчилось, і судді, кахикаючи й крекчучи, зійшлись на нараду в затінку священної оливи.

- Отаке діло, панове, - позіхнув голова суду Гіпометей. - Та й затяглася ж ця справа, хай їй абищо! Гадаю, що навіть нема потреби зачитувати резюме, та вже, щоб не було формальних заперечень... Отже, обвинувачений Прометей, тутешній житель, відданий під суд за те, що винайшов вогонь і цим самим, так би мовити... м-м... м-м... порушив наявний лад, зізнався, що, по-перше, справді винайшов вогонь; по-друге - що може, коли йому заманеться, добути цей вогонь за допомогою дії, званої кресанням; по-третє - що цю таємницю, а власне - небажане явище він не приховав, як годилось би, і не повідомив про нього відповідні органи влади, а свавільно розголосив її, навіть більше - віддав у вжиток не тим, кому слід, як доведено свідченням очевидців, що їх ми щойно допитали. Гадаю, цього вистачить, і можна вже розпочати голосування про вину й розмір кари.

- Пробачте, пане голово, - заперечив засідатель Апометей, - але мені здається, що таку надзвичайно важливу справу слід би докладно, й, так би мовити, всебічно обговорити, перше ніж складати вирок.

- Як хочете, панове, - погодився Гіпометей. - Власне, справа яснісінька, та коли хто з вас бажає щось додати, - прошу.

- Я б дозволив собі нагадати, - озвався член суду Аметей і солідно прокашлявся, - що, на мою думку, в усій справі треба особливо вирізнити один аспект. Я маю на увазі релігійний аспект, панове. Будьте ласкаві визначити; що таке вогонь? Що таке ця викресана іскра? Як визнав сам Прометей, це не що інше як блискавка, а блискавка, як відомо всім, - вияв особливої могутності Зевса Громовержця. Тож поясніть мені, будь ласка, панове: яким чином міг опинитись у руках якогось там Прометея божественний вогонь? По якому праву він ним заволодів? І взагалі, де він його взяв? Прометей хоче запевнити нас, ніби він його просто винайшов; але то все марні викрути: якщо це таке нехитре діло, то чому ж не винайшов вогню, наприклад, хтось із нас? Я переконаний, панове, що Прометей просто вкрав цей вогонь у наших богів. Хай відмагається й викручується як хоче, але нас він не обдурить. Я кваліфікував би його злочин, з одного боку, як звичайну крадіжку, а з другого - як блюзнірство, наругу над святощами. Таким чином, ми зібралися тут для того, щоб якнайсуворіше засудити це безбожне зухвальство й захистити священну власність наших національних богів. Оце все, що я хотів сказати, - докінчив Аметей і гучно висякався в полу своєї хламиди.

- Добре сказано, - погодився Гіпометей. - Чи хоче ще хтось висловитися?

- Прошу вибачення, - сказав Апометей,- але я не можу пристати до висновків шановного колеги. Я сам бачив, як згаданий Прометей розпалював той вогонь, і скажу вам відверто, панове; нічого надзвичайного, між нами кажучи, в тому нема. Відкрити вогонь зумів би кожен ледацюга, лежень і козопас; нам це не стало на думку лиш тому, що в поважної людини, зрозуміло, нема ні часу, ні охоти бавитися, крешучи якісь там камінці. Я запевняю колегу Аметея, що тут ідеться про звичайнісінькі природні сили, марудитися з якими не годиться й розумній людині, а не те що богам. Я вважаю, що вогонь - занадто нікчемне явище, отож воно ніяк не може дотикатися священних для нас речей. Але в цієї справи є ще один аспект, і на нього я повинен звернути вашу увагу, колеги. А саме: як видно, вогонь це стихія вельми небезпечна, часом навіть шкідлива. Ви чули, як ціла низка свідків оповідали, що вони, випробовуючи хлоп'ячий Прометеїв винахід, тяжко пообпікалися, а в деяких випадках зазнало шкоди і їхнє майно. Отож, панове, коли з Прометеєвої вини вживання вогню пошириться - а цьому, на жаль, уже не можна запобігти, - ніхто з нас не зможе бути спокійний за своє життя й майно; і це, панове, може означати кінець усякої цивілізації. Досить найменшої необережності - і як тоді спинити цю непокірну стихію? Прометей, панове, виявив злочинну легковажність, пустивши у світ таку небезпеку. Я сформулював би його провину як вчинок, що має наслідком тяжкі тілесні ушкодження й загрозу громадській безпеці. А тому я пропоную покарати його довічним ув'язненням із кайданами й суворим режимом. Я скінчив, пане голово.

- Маєте цілковиту рацію, колего, - засопів Гіпометей. -Я б іще зауважив, панове: навіщо нам узагалі якийсь там вогонь? Хіба наші предки користувалися вогнем? Пропонувати таке - це просто неповага до споконвічного устрою, це... м-м... підривна діяльність. Ще нам бракувало гратися з вогнем! Самі поміркуйте, панове, до чого це призведе: біля вогню люди розніжаться, вони волітимуть лежати вигідненько в теплі, замість того щоб... ну, замість того щоб воювати тощо. А це породить розпещеність, занепад моральності і... м-м-м... взагалі безладдя тощо. Одне слово, треба якось боротися з такими нездоровими явищами, панове. Часи тепер серйозні, і взагалі... Ось що я хотів нагадати.

- Щира правда, - озвався Антиметей. - Ми всі, звичайно, згодні з паном головою, що Прометеїв вогонь може викликати наслідки, яких неможливо передбачити. Нема чого критись від себе, панове: це надзвичайна річ. Які нові можливості відкриваються для того, хто має владу над вогнем! Ось вам лиш деякі приклади: можна спалити ворогові врожай, знищити його оливкові гаї тощо. З вогнем, панове, ми дістали нову силу й нову зброю: завдяки вогню ми стаємо майже рівні богам, - прошепотів Антиметей і раптом закричав різким голосом: - Я обвинувачую Прометея в тому, що він довірив цю божественну, непереможну стихію пастухам і рабам, першим стрічним, а не віддав у руки обранців, що стерегли б її, як державний скарб, і володіли б нею! Я обвинувачую Прометея в тому, що він самовільно розпорядився своїм відкриттям, яке мало стати таємницею владарів. Я обвинувачую Прометея в тому, - обурено кричав Антиметей, - що він і чужинців навчив розпалювати вогонь! Що не втаїв його навіть від наших ворогів! Давши вогонь усім, Прометей тим самим украв його в нас! Я обвинувачую Прометея в державній зраді! Обвинувачую його в підступах проти всього народу! - Антиметей аж розкашлявся від крику. - Я пропоную для нього смертну кару, - вигукнув він наостанці.

- Ну, панове, ще хтось просить слова? - спитав Гіпометей. - Отже, згідно з думкою суду, обвинуваченого Прометея визнано винним, по-перше, в блюзнірстві й нарузі над святощами, по-друге, в завданні тяжких скалічень, а також ушкодженні чужого майна і, по-третє, в державній зраді. Як кару пропоновано або довічне ув'язнення в кайданах із суворим режимом, або смертну кару. Гм...

- Або і одне, й друге! - замислено промовив Аметей. - Щоб задовольнити обидва погляди.

- Цебто як - і одне, й друге? - перепитав голова.

- Та ось про це я й думаю, - пробурмотів Аметей. - Можна, скажімо, так... прикувати Прометея на все життя. до скелі... і хай, приміром, шуліки клюють печінку цього безбожника. Ви зрозуміли?

- А що, можна, - задоволено промовив Гіпометей. - Це, панове, справді було б зразковою карою за такі... м-м-м... злочинні вихватки, хіба ні? Ніхто не заперечує? Ну, то вирок ухвалено.

- А за що ви, тату, засудили того Прометея на смерть? -спитав Гіпометея за вечерею його син Епіметей.

- Ти однаково не зрозумієш, - пробурчав Гіпометей, обгризаючи бараняче стегно. - А справді - смажена баранина куди смачніша від сирої; виходить, на щось цей вогонь усе-таки годиться... Але ми виходили з міркувань громадських інтересів, уторопав? До чого б ми докотились, якби кожен посмів безкарно винаходити щось нове й велике, га? Але цьому м'ясові ще чогось бракує... Ага, знаю, - радісно вигукнув він. - Треба було посолити стегно й натерти часником! Ось воно що! Хіба це не відкриття, синку? Якийсь там Прометей до такого б не додумався!

Стр. 1

Все произведения автора Карел Чапек



Последние обновления в Зарубiжна література

Гора Ржип (Ярослав Сайферт)
Вірш найпокірніший (Ярослав Сайферт)
Поезії (Ярослав Івашкевич)
Пригоди бравого вояка Швейка (Ярослав Гашек)
На могилі Шевченка (Янко Димов)
Спи, брате (Янка Купала)
На шляху (Янка Купала)
На суд [переклад Миколи Зерова] (Янка Купала)
На суд [переклад Дмитра Павличка] (Янка Купала)
З вечірніх дум (Янка Купала)
День Конституції (5-го грудня) (Янка Купала)
Вільха (Янка Купала)
Бджоли (Янка Купала)
Батьківщина (Янка Купала)
Білорус (Янка Купала)
Пісня про рідні поля (Ян Болеслав Ожуг)
Подібності (Ян Твардовський)
Невидюща дівчинка (Ян Твардовський)
Молитва до святого Яна від Хреста (Ян Твардовський)
Любов (Ян Твардовський)
Коли кажеш (Ян Твардовський)
Дякую (Ян Твардовський)
В окулярах (Ян Твардовський)
Ангел (Ян Твардовський)
Іспит совісті (Ян Твардовський)


Новинки библиотеки RSS

Подпишитесь на рассылку oklib.com.ua и получайте обновления в формате RSS.

Читать в Яндекс.ЛентеДобавить в Google Reader
0.217 c.