Олександр Блок

Про доблесті, про подвиги, про славу.

Перекладач: Степан Пінчук

* * *

Про доблесті, про подвиги, про славу

Я забував на цій гіркій землі,

Коли твоє лице в простій оправі

У мене сяйвом грало на столі.

Та час настав, і ти пішла із хати.

Я кинув перстень заповітний в ніч.

Ти долю іншому наважилась віддати,

І я забув вогонь чудових віч.

Летіли дні, проклятим мчали роєм...

Вино й жага стрясали суть мою...

Згадав тебе я перед аналоєм,

І кликав, наче молодість свою.

Тебе я кликав, ти ж не озирнулась,

Ти в синій плащ печально загорнулась,

Я сльози лив, до них ти не зійшла.

У ніч сиру з домівки ти пішла.

Не знаю я, де захисток гордині

Своїй ти, ніжна, дорога, знайшла...

Я міцно сплю і сню про плащ твій синій,

В якому ти у ніч сиру пішла...

І вже не мріяти про ніжність, славу,

Минуло все, час юності пропав!

Твоє обличчя у простій оправі

Рукою власною зі столу я прибрав.