На странице «Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом» приводятся короткие отрывки произведения для ознакомления. Полное произведение можно скачать перейдя по соответствующей ссылке на файл. |
|
|
Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом (Роберт-Льюіс Стівенсон)
Фрагменты текста.
Роберт Льюїс Стівенсон
Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом
Переклад Максима Стріхи
Катаріні де Маттос
Не можна забувать про Божі заповіти;
Бо ж вересу й вітрів Шотландії ми діти.
Далеко рідний дім, але для нас донині
Зіновать розцвіта у горяній країні...
Проте до інших людей він ставився з подиву гідним терпінням, інколи мало не заздрісне дивуючись напрузі почуттів, які штовхають людей на лихе, і в кожному складному випадку прагнув радше допомогти, аніж ганити. "Я шаную каїнову єресь,- мав звичку казати він дещо вишукано, - й визнаю за братом своїм право прямувати до пекла власним шляхом"...
[6] розростаючись у часі, наче плющ, зовсім не обтяжувала тих, на кого була скерована. Щось подібне, без сумніву, й пов'язувало правника з містером Річардом Енфілдом - його родичем, людиною досить відомою в місті. Для багатьох лишалося загадкою: що ці двоє знайшли один в одному, що спільного можуть вони відшукати в себе...
Стр. 1
Бо коли дійде до суду, ваше ім'я може виринути.[23]
- Я цілком певен цього, - підтвердив Джекіл, - і маю на те підстави, про які не можу розповісти жодній людині. Та є одна справа, щодо якої я хочу з вами порадитися. Бачте ... я отримав листа, і я не знаю, чи не слід мені показати його поліції...
Лист розвіяв частину попередніх правникових побоювань, він навіть подумки дорікнув собі за те, що його підозри зайшли аж так далеко.
- А конверт у вас залишився? - запитав він доктора.
- Я спалив його, не втямивши гаразд, що й до чого. Але поштового штемпеля на ньому не було...
-О Боже! Аттерсоне, яку я дістав науку! - і він на хвильку затулив обличчя руками.
Виходячи на вулицю, Аттерсон зупинився перемовитись кількома словами з Пулом.
- Між іншим, Пуле, сьогодні вашому панові доручили листа. То як виглядала людина, шр той лист принесла? [24]
Виявилося, однак, що Пул цього дня нічогісінько не отримав, крім звичайної пошти...
Стр. 4
Чим менше я розумів, що за цим усім криється, тим менше я міг судити про важливість прохання; а не зважити на заклик, висловлений так незвичайно, означало покласти на себе завелику відповідальність. Тож я підвівся з-за столу, найняв візника й рушив прямісінько до Джекілової оселі. Служник уже чекав на мій приїзд: він теж дістав поштою рекомендованого листа із вказівками, й відразу ж послав по слюсаря й по теслю...
Тут я заходився вивчати вміст шухляди. Порошки було розтерто досить старанно, та все ж не так тонко, як це зробив би спражній аптекар, тим-то я дійшов висновку, що це власний виріб доктора Джекіла. Розгорнувши один з пакуночків, я побачив, як мені здалося, звичайну білу сіль у кристаликах. Далі я звернув увагу на слоїка, наповненого до половини криваво-червоною рідиною з ядучим запахом: мені здалося, що вона містить фосфор і якийсь леткий етер...
Яким чином наявність усього цього в моїй оселі могла вплинути на честь, життя і здоров'я мого легковажного колеги? Чому той посланець може навідатися тільки до мене, а не прямо [42] до нього додому? І чому, нарешті, цього джентльмена треба було прийняти таємно? Що довше я над цим розмірковував, то більше переконувався, що маю справу із розумовою хворобою...
Стр. 8
|