Томас Стернз Еліот

Бернт Нортон

Перекладач: Г.Кочур

Джерело: З книги: Українська література: Хрестоматія для 11 класу.- К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004

(Уривок)

Слова рухаються, музика рухається

Лише в часі. Та тільки живе

Може померти. Сказане слово западає

В тишу. Лише форма, взірець

Досягає спокою, як той китайський глечик,

Що постійно рухається в своїй нерухомості,

Неспокою скрипки, коли остання нота

Ще бринить, але тільки як співіснування,

Або як, скажімо, кінець передує початкові.

I кінець, і початок завше будуть однакові

Перед початком і після кінця,

I все завжди те саме. Слова напружуються,

Лускають під тягарем, тонуть і гинуть,

Гаснуть від неточності, на місці не встоять,

Не встоять нерухомо. Пронизливі голоси,

Сварливі, знущальні чи принаймні балакучі,

Весь час галасують. Слово в пустелі

Найбільш піддається голосам спокуси,

Верещанню тіні в похоронному танці,

Лементу й скаргам невтішної химери.

Деталлю взірця є рух,

Як в оповіді про досить щаблів.

Саме й бажання є рухом,

Для себе самого небажаним.

Власне, любов нерухома,

Вона причина й кінець руху,

Поза часом, поза бажанням,

За винятком аспекту часу,

Покладена в форму обмеження.

Між небуттям і буттям.

I раптом у сонячнім промінні

Ледве здійметься пил -

Чути стриманий сміх

Дітей у житі,

Швидше, тепер, тут, тепер, завжди -

Смішний цей порожній смутний час,

Що тягнеться між перед і потім.