Володимир Маяковський

Нашому юнацтву

Перекладач: Микола Бажан

Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975

На сотні естрад слухняно йшов,

під тисячі поглядів сходив.

В країні моїй стільки різних є мов

та різних убрань

               і народів!

Насилу,

      піт проливши струмком,

крізь горло тонеля продерся

і виліз,

       і ось, простившись свистком,

із Курського

           рушив

                кур'єрський!

Заводи

женуться від лісу до хат,

хитливі берези

             й ялини,

і чиста,

неначе слухаєш МХАТ,

московська говірка лине.

З-за обріїв дальніх,

        де ліс чорно ліг,

хатки виглядають

               заховані.

Барвисті бочки їх

                 з-під солом'яних стріх

по-різному мальовані.

Беріть із собою поезій мішок,

талантом

       налийтесь по вінця,-

у відповідь

           зичливий цідять смішок

уста

    юнака-українця.

Простори біжать,

               виростаючи знов,

їх сонце пече -

                куховарка.

І поїзд

       уже

          біжить на Ростов,

далеко за димний Харків.

Поля -

       на мільйони хлібних тонн,

немов їх

        рівняють рубанки,

а в охрі пшениць

                посріблений Дон

блищить

       позументом

                 кубанки.

Захрипши, продовжує поїзд ревти,

і ось

     почалось кавказьке,-

то голови цукру підносять хребти,

то в сонце -

             пожежні каски.

Лечу

    ущелинами

             бистро я.

Сивіють шапки й крижини.

Затисши кинджали, горяни стоять,

зорять

      із сідла

               осетини.

Брила

     вгорі

          снігова,

сохне

     внизу

          трава,

і сонце свій йод розлива.

Тбілісців

         пізнаєш за сотню метрів:

гуляють годинами денними

у модних шляпах,

               в блискучих гетрах

парижанами отакенними.

По-своєму

         вчиться абетки

                       всяк,

аж цифри по-своєму сняться їм.

У кожного третього -

                     мова своя

і власна у нього нація.

От якось,

        заклопотаний безліччю справ,

забув я готель,

              де ночую.

Адресу по-руськи

                в хохла

                       я спитав.

Хохол відповів:

                "не чую".

Коли ж науковій

               віддаються темі,

їм

  в російській мові завузько;

з Тбіліською

            Казанська академія

листується по-французьки.

І

  я

    Париж люблю, бігме,-

(чудові бульвари і площі).

От взяти, наприклад,-

                      Бодлер,

                            Малларме

тощо!

Та нам хіба,

           війську, що твердо іде

крізь бурі і роки

                 колонами,

ростити

       на зміну собі

                    бульвардьє

французистими піжонами?

Хто був без'язикий,

                  тим квітнуть дає

свобода радянської влади.

Шукайте свій корінь

                   і слово своє,

питайте в філологів ради.

Вглядайтесь в життя своє

                        на віддалі,

змагайтеся в кожному заході

за те,

     що є добре на нашій землі,

за те, що є добре й на Заході.

Та місця нема

             ворожнечі мазку,

щоб душ молодих не вмастити!

Товаришу молодь!

                Дивись - на Москву,

на російську вуха гостріте.

Та будь я

        хоч негром старим-престарим,

труди

     поклав би

              шалені,

щоб російську знати

                   тільки затим,

що мовив по-російськи

                     Ленін.

Коли в жовтні

             гарматні громи

                           вогневі

по вулицях

          кров'ю лилися,

я знаю,-

        рішалася доля в Москві

і Києві,

       і Тбілісі.

Ми бачим

        в Москві

                не державну петлю,

що землі, мовляв, заарканить.

Москву

      я не тільки, як руський, люблю,-

люблю,

     як мій стяг полум'яний!

Ввібрав я

         трьох

              мовних джерел

                           потік.

я

не з кацапів-роззяв.

Я з діда - козак,

                 з другого -

                             січовик,

а в Грузії

          жить

              починав.

Три різних краплини

                   в собі я вмістив

і маю я

       право поета

ганьбити

        всесоюзних радміщуків,

і ваших,

        і русопетів.

1927