ГРУДОЧКА ЗЕМЛІ

           Ще в дитинстві я ходив у трави,
           В гомінливі, трепетні ліси,
           Де дуби мовчали величаво
           У краплинах ранньої роси.
            
           Бігла стежка вдалеч і губилась,
           А мені у безтурботні дні
           Назавжди, навіки полюбились
           Ніжні і замріяні пісні.
            
           В них дзвеніло щастя непочате,
           Радість невимовна і жива,
           Коли їх виводили дівчата,
           Як ішли у поле на жнива.
            
           Ті пісні мене найперше вчили
           Поважати труд людський і піт,
           Шанувать Вітчизну мою милу,
           Бо вона одна на цілий світ.
            
           Бо вона одна за всіх нас дбає,
           Нам дає і мрії, і слова,
           Силою своєю напуває,
           Ласкою своєю зігріва.
            
           З нею я ділити завжди буду
           Радощі, турботи і жалі,
           Бо у мене стукотить у грудях
           Грудочка любимої землі.