ЗЛОДІЙ

           Дядька затримали чи впіймали -
           Дядька в сільраду ескортували.
           Дядька повчали і докоряли:
           "Як вам, дядьку, не ай-ай-ай
           Красти на полі свій урожай!
           У кого ви крали?
           Ви крали в себе.
           Це ж просто сором красти свій труд".
           Дядько понуро тім'я теребив
           І смакував махру.
           Дядько кліпав товстими віями,
           Важко дивитись в очі ганьби,
           Важко йому із домашніми мріями
           Враз осягнуть парадокси доби.
           "Так воно, так,- у кулак кахикав,-
           Красти пагано, куди вже гірш".
           Рвися з горлянки свавільним криком,
           Мій неслухняний вірш.
           - Чому він злодій?
           З якої речі?
           Чому він красти пішов своє?
           Давить той клунок мені на плечі,
           Сором у серце мені плює.
           Дядька я вбити зневагою мушу,
           Тільки у грудях клекоче гроза:
           Хто обікрав, обскуб його душу,
           Хто його совісті руки зв'язав?
           Де вони, ті відгодовані й сірі,
           Недорікуваті демагоги й брехуни,
           Що в'язи скрутили дядьковій вірі,
           Пробираючись у крісла й чини.
           Їх би за грати! Їх би до суду!
           Їх би до карцеру за розбій!
           Доказів мало??? Доказом будуть
           Лантухи вкрадених вір і надій.