Є в коханні і будні, і свята,
           Є у ньому і радість, і жаль,
           Бо не можна життя заховати
           За рожевих ілюзій вуаль.
            
           І з тобою було б нам гірко,
           Обіймав би нас часто сум,
           І, бувало б, темніла зірка
           У тумані тривожних дум.
            
           Але певен, що жодного разу
           У вагання і сумнівів час
           Дріб'язкові хмарки образи
           Не закрили б сонце від нас.
            
           Бо тебе і мене б судила
           Не образа, не гнів - любов.
           В душі щедро вона б світила,
           Оновляла їх знов і знов.
            
           У мою б увірвалася мову,
           Щоб сказати в тривожну мить:
           - Ненаглядна, злюща, чудова,
           Я  без тебе не можу жить!..