Поль Верлен

Із пізніх збірок

Перекладач: Микола Лукаш

Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990

АЛЕГОРІЯ

Цей Серпень, цей тиран, що звик палить, сліпить,

Душить і мордувать - і назирати страти,

Розлігся й позіха: кого б іще скарати?

А жнець знеможений на суголовку спить...

Слухайте! То наша кров так плаче,

Як душа на час кудись відлине:

Тої невимовної хвилини

Ми ждемо на диво нетерпляче.

Наша кров - покревниця винові,

А вино крові свояк по крові...

Плачте ж і співайте, любі, рідні,

Душу й пам'ять нам паралізуйте,

А хребці і крижі наші бідні

До нічної тьми магнетизуйте!

ЧУДАЦЬКА РАДА

Спалюйся жінками,

Серце ж замикай

I чимдуж тікай

Від епіталами...

Добрий твій метал,

Литий, битий, кутий,

Вийде із покути

Вище всіх похвал.

Мов жадана гостя,

Благісним мечем

Блиснеш над плечем

У Побідоносця.

I Архістратиг

Радо тебе прийме,

Як замаєш крильми

На вітрах святих.

Це ж у катастрофі

Усміх серед сліз,

Це ж мов крин, що зріс

На гіркій Голгофі...