Поль Верлен

Із збірки "САТУРНІЧНІ ПОЕЗІЇ"

Перекладач: Микола Лукаш

Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990

МЕЛАНХОЛІЯ

РЕЗИГНАЦІЯ

Марив я в дитинстві про чудні краї,

Змалку в мою душу казка та запала

Про пишноти Сходу, про Сарданапала...

Ми з нею вдвох ішли по стежці польовій,

Волосся і думки тріпав нам вітровій,

І раптом, глянувши на мене із-під вій:

"Скажи мені, який був день найкраший твій?"

Спиталася вона. Я тільки посміхнувся

Й устами вдячними побожно приторкнувся

До білої руки, а серце стало нить...

Побачив я й тебе, замислена друїдко,

Із тебе білий тиньк потроху опада.

А резеда пахтить так солодко, аж їдко.

ТУГА

О перші любощі, о серця юнь вразлива!

Корали вуст, лазур очей, вогонь чуттів,

Бентежне відкриття незвіданих світів

І зближень трепетних стихійність боязлива!

Те все пройшло, сплило, немов весняна злива,

Невинний цвіт душі недовго золотів,-

Із півночі життя хтось лютий налетів,

I впала враз зима - тяжка, глуха, нудьглива...