Поль Верлен

Із збірки "МУДРІСТЬ"

Перекладач: Микола Лукаш

Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990

* * *

Рицар Злигодень, вершник під чорним забралом,

В моє серце старе вдарив списом, мов жалом.

Кров із серця дзюрнула червоним струмком

I взялася на сонці прозорим димком...

* * *

Краса жінок, їх млость, їх руки нездужалі -

Причасниці блаженств, причетниці провин,

I очі, що п'янять за всіх міцніше вин,

Та часом кажуть "ні" самцям, нестримним в шалі,

Їх голос, що завжди притишує нам жалі,

Як навіть зраджує - який хороший він!

Ласкавий спів, ранковий клич, вечірній дзвін,

Прекрасний плач, що мре в затишних згортках шалі...

Душе моя, жени лихе передчуття!

Невже минувшина пожре нам майбуття,

Невже повернеться забуте навіженство,

Невже повториться те, що було колись?

Борися за своє омріяне блаженство,

Іди проти грози, мужайся і молись!

* * *

Послухайте цю ніжну пісню,

Що тихо, вам на втіху, плаче

I любо так дзюркоче, наче

Струмок прозорий по узліссю...