ІВАН ДРАЧ
                            БАЛАДА ПРО САР'ЯНІВ ТА ВАН-ГОГІВ
                            
                            Хата у серці світитися мусить,
                            Погідною бути при всякій погоді.
                            Стоять Парфенони солом'яно-русі,
                            Синькою вмиті, джерельноводі.
                            
                            Мами мої чисті в мелодіях кропу,
                            В мелодіях гички зеленоросої,
                            Призьба тече у вогненну шопу
                            З-під вашого пензля з сипучого проса.
                            
                            В проваллях чекає розсипчаста глина
                            Рук ваших чорних, звітрілих, гречаних.
                            І мліє палітра на згорблених спинах,
                            Розведена потом в мішках десятчаних.
                            
                            Поорані віком смагляві лиця:
                            Горпини і Теклі, Тетяни і Ганни -
                            Сар'яни в хустках,
                                         Ван-Гоги в спідницях,
                            Кричевські з порепаними ногами.
                            
                            Сніпки золотисті загачують греблю,
                            Бо хата блакитна текла б в небеса...
                            Мамо! Я ваші думи тереблю,
                            І крапка в баладі моїй - сльоза.