ІВАН ДРАЧ
БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК

           В соняшника були руки і ноги,
           Було тіло, шорстке і зелене.
           Він бігав наввипередки з вітром,
           Він вилазив на грушу,
           і рвав у пазуху гнилиці,
           І купався коло млина, і лежав у піску,
           І стріляв горобців з рогатки.
           Він стрибав на одній нозі,
           Щоб вилити з вуха воду,
           І раптом побачив сонце,
           Красиве засмагле сонце,-
           В золотих переливах кучерів,
           У червоній сорочці навипуск,
           Що їхало на велосипеді,
           Обминаючи хмари на небі...
           І застиг він на роки й століття
           В золотому німому захопленні:
           - Дайте покататися, дядьку!
           А ні, то візьміть хоч на раму.
           Дядьку, хіба вам шкода?!
            
           Поезіє, сонце моє оранжеве!
           Щомиті якийсь хлопчисько
           Відкриває тебе для себе,
           Щоб стати навіки соняшником.