ЮРІЙ МУШКЕТИК
НА БРАТА БРАТ

Історичний роман

(Скорочено)

      [Рідні брати Матвій та Супрун служили козаками у війську Б. Хмельницького, брали участь у битвах та походах періоду Визвольної війни. Матвій зобов'язаний життям своєму рідному братові, який врятував його під час переправи через дніпрові пороги...

Матвій удостоївся високої честі тримати шкіряного мішка, у який кидали маленькі шкіряні мішечки з дукатами, польськими злотими, битими талярами. Поспішали - місячне колесо вже черкало ободом по кручі, з заходу напливали хмарки. У сусідньому байраці випробовували голоси ярчуки, майнула сова, неначе хотіла й собі вхопити золотого з напівструхлої скрині...

      Гетьман заплатив військові й, відправивши Юрія Хмельницького до Києва на навчання, майже тиждень бенкетував, бенкетувала вся старшина й усі чигиринські козаки. Виговський горілки не любив, одначе цього разу чаркував і з старшиною, і з простими козаками - по корчмах і просто на вулиці, не відтручав тих, які лізли цілуватися (вже який бридкий та поганий козак Заткало - щербатий і слюнявий, а й він обслинив гетьмана), вдавав з себе хмільного, вдавав козака простого, компанійського...

То пусті балачки - про вибори. Навіти... Ти скажи йому, порай, щоб їхав сюди. Гарненько порай... Я бачу, ти чоловік віри гідний. І шани також...- і пильно подивився Голубенкові в очі. Й вичитав те, що хотів вичитати - письмена були нескладні. Боярин підійшов до шкіряного мішка, вийняв звідти дві соболині шкурки, розстелив на столі й погладив по шерсті...

Я вже послав у полки листи.
      ...Глабцями, козирками, розвальнями полковники торували дорогу до Переяслава. Скликав їх туди не гетьман, а Хитрово. Мусив їхати й Виговський і призначати раду. Хоч достеменно не було відомо нічого: прочитає боярин царський указ на схвалення козацького вибору чи розпочне нові вибори...

Зібрали люд на тому самому майдані, де відбувалася рада на злагоду Хмельницького з царем, майдан густо цвів червоними, синіми, зеленими козацькими шликами, сірими та чорними баранячими шапками, кобеняками. Люди хвилювались, гомін стояв на все місто. Хитрово чипів супроти Апостольської церкви, спиною до головного входу, за ним - кілька дяків, піддячих, писарів та канцеляристів...

Всім має бути даровано і щиро відпущено все минуле, а коли б було не так, але інакше, то й перемир'я розривається. Не платити податків до Корони і не знати по обох Українах іншої якої юрисдикції, окрім самого свого козацького гетьмана. Йому ж, гетьманові, вільно представляти королеві того зі своїх козаків, кого захоче нобілітувати, а щоб мало те свою міру, то нехай гетьман вибере зі своїх підлеглих по сто чоловік з кожного полку в рік...

Інші торгували, хвилювалися. Цей пункт викликав най більше суперечок і хвилювань.

      - Я й сам не полізу в шляхту, - кричав білобровий, з хвилею пшеничного чуба, який вибився з-під шапки, козак.

      - Полізеш. Ще й як.

      Летіло в повітрі бабине літо, чіплялося за шапки, за плечі козаків, одна довга-предовга павутина вчепилася за Михненкову шапку, на її кінчику гойдався павук...

При волостях і установах вільно буде кувати власну монету для заплати козацькому війську. Мати поміж собою загальні спільні ради і спільні сили супроти ворога і дбати всілякими способами, щоб була вільна навігація до Чорного моря. Поштарі, маршалки та інші достойники мають бути подібні до коронних....