* * *
                        
                       Невже ти народився, чоловіче,
                       щоб зазирати в келію мою?
                       Невже твоє життя тебе не кличе?
                       Чи ти спізнав життєву путь свою
                       на цій безрадісній сумній роботі,
                       де все людською мукою взялось.
                       Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі,
                       твоїм нещастям серце пройнялось
                       моє недуже. Ти ж - за мене вдвоє
                       нещасніший. Я сам. А ти лиш тінь.
                       А є добро. А ти труха і тлінь.
                       А спільне в нас, що в'язні ми обоє
                       дверей обабоки. Ти - там, я тут.
Нас порізнили мури, як статут.