| На странице «Острови в океані: Частина перша - Біміні» приводятся короткие отрывки произведения для ознакомления. Полное произведение можно скачать перейдя по соответствующей ссылке на файл. |
|
|
Острови в океані: Частина перша - Біміні (Ернест Хемінгуей)
Фрагменты текста.
Ернест Хемінгуей
Острови в океані
Частина перша - Біміні
Будинок стояв на узвишші вузького мису між бухтою і відкритим морем. Він був міцний, мов корабель, і витримав уже три урагани. Від сонця його затіняли високі кокосові пальми, похилені додолу пасатами, а двері виходили на океан, і крута стежка вела від них через білий пляж до Гольфстріму...
Зате вдень вони не потикались до піщаного берега, а коли й потикались, їхні тіні було видно ще здалеку.
Власника будинку звали Томас Хадсон; він був добрий художник і більшу частину року жив і працював на цьому острові. Для людини, що довго прожила в цих широтах, зміни пір року стають і тут не менш знаменними, ніж будь-де, і Томасові Хадсону, що любив свій острів, не хотілося пропустити жодної весни чи літа, ані осені чи зими...
Знав і те, що бувають урагани, в яких ніхто її шию не може вціліти. Проте завжди казав собі, що, коли вже й станеться таке лихо, він ладен лишитися тут і загинути разом зі своїм будинком.
Той будинок був однаково що корабель. Поставлений на узвишші наперекір бурям, він неначе вріс у острів і став його невід'ємною часткою; але з усіх вікон будинку видно було море, і вітри продували його наскрізь, так що й найгарячішими ночами спати було не парко...
Стр. 1
- Пробач, тату,- сказав хлопчина.- Що ж я можу вдіяти, коли я такий в біса малий. Ой, пробач знову. Я хотів сказати: зовсім малий.
Він засмутивсь і образився. Девід умів добряче йому допекти.
- То не біда - виростеш,- сказав йому Томас Хадсон.- Я розумію, важко стриматись, коли розхвилюєшся...
- З мене досить і того, що я вмію,- відказав Девід.- Принаймні поки що.
- У книжках мого приятеля містера Джойса є такі слівця та вислови, яких я ніколи в житті не чув. Б'юсь об заклад, що в лайці його ніхто не перевершить, жодною мовою.
- Недарма ж він потім створив цілком нову мову,- зауважив Роджер, що лежав на спині, заплющивши очі...
- Містер Джойс завжди розпитував про нього.
- Ще б пак, ми з ним таки були добрі приятелі,- сказав Том-молодший.- Кращого приятеля я, мабуть, ніколи не мав.
- А проте навряд чи ти ще можеш пояснити до ладу його книжку,- сказав Томас Хадсон.- Трохи зарано тобі. Яку ж частину ти берешся пояснювати?
- Останню...
Стр. 11
В цю мить унизу заговорив Едді. Перед тим він знов обернувся й зазирнув до каюти.
- Рівно чотири години, Роджере,- мовив він.- Ти б трохи попив, Деві. Як ти себе почуваєш?
- Дуже добре,- відповів Девід.
- Зроблю й я що-небудь, нехай і невелике,- сказав Том-молодший.- Піду принесу Едді випити...
Мабуть, так воно й є, подумав Томас Хадсон, і якщо риба ще при силі, Девід матиме з нею чимало мороки.
Том-молодший приніс Едді його пляшку, і Едді на довгу хвилю припав до неї, а тоді попросив Тома поставити її в ящик з наживкою, щоб не нагрівалася.
- Та й напохваті буде,-додав він.- Тільки б недовго вже дивитися на те, як Деві мучиться з цією рибою, а то, гляди, стану справжнім бісовим п'янюгою...
А от як у тебе справи з головою?
- Дуже добре,- відповів Девід.
- Тоді помагай тобі боже, і не попускай ти цьому клятому рибиську, бо воно вже от-от буде тут.
- Деві,- заговорив до хлопця Роджер,-а хочеш, я її в тебе візьму?
Девід крутнув головою.
- Тепер уже це не означатиме, що ти відступився,- провадив Роджер...
Стр. 22
|
