| На странице «Старий і море» приводятся короткие отрывки произведения для ознакомления. Полное произведение можно скачать перейдя по соответствующей ссылке на файл. |
|
|
Ернест Хемінгуей
Старий і море
Перекладач: В.Митрофанов
То був старий рибалка, що промишляв на Гольфстримі сам-один у своєму човні. Ось уже вісімдесят чотири дні він виходив у море й не піймав жодної рибини. Перші сорок днів з ним був хлопець. Та по тих сорока нещасливих днях хлопцеві батьки сказали, що старий тепер рішуче й безповоротно salao,(Невдаха - ісп...
Ті плями збігали вниз по щоках до самої шиї. Долоні старого були посічені глибокими поперечними рубцями від плетеної жилки, якою він тягнув з води велику рибу. Та жоден з тих рубців не був свіжий - усі старі, як борозни на пересохлій землі.
Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно...
- Знаю,- сказав старий.- Так і має бути.
- Він зневірився.
- Еге,- сказав старий.- А от ми - ні. Правда ж?
- Правда,- відповів хлопець.- А що, як я почастую тебе пивом на "Терасі", а тоді вже віднесем додому снасть?
- Чому ж ні? - сказав старий.- Як ведеться між рибалками...
Стр. 1
А потім, коли старий узявся вибирати жилку й готувати гарпун, марлін високо вистрибнув з води біля самого борту, щоб побачити, де його подруга, й тільки тоді пішов у глибочінь, розпроставши блідо-лілові крила грудних плавців і востаннє показавши широкі фіолетові смуги на спині та боках. І тепер старий пригадав, який він був гарний і як до кінця не залишив своєї подруги...
А мені, єдиному в світі, було призначено дістатися туди й знайти її. Єдиному з усіх людей у світі. Отож тепер ми від самого полудня пов'язані спільною долею. І ніхто не зарадить ні їй, ні мені.
Можливо, мені не слід було ставати рибалкою,- думав він далі.- Але ж саме задля цього я й народився...
"Коли розвидніє,- подумав старий,- треба якось добутися на корму до тієї сорокасажневої снасті й також перерізати її, а тоді доточити запасні мотки. Щоправда, я втрачаю на цьому двісті сажнів добротного каталонського шнура та ще гачки з повідцями. Одначе все це можна придбати знов. А от хто придбає мені таку рибину, якщо на гачок попадеться ще одна й обірве жилку? Хто знає, що то за риба оце щойно клюнула...
Стр. 4
А тепер за кожним разом гачок дедалі розхитуватиметься в рані, і вона може зірватись".
- Не вистрибуй, рибо,- мовив він,- Не вистрибуй білъше.
Рибина ще кілька разів ударила в повідець, і щоразу, як вона смикала головою, старий трохи попускав снасть.
"Не можна роз'ятрювати її біль,- подумав він,- Мій біль - то пусте...
Спокуса відпочити, прихилившись до носа, й дати рибині пропливти одне коло, не вибираючи снасті, була велика. Та коли натяг жилки показав, що рибина повернула назад до човна, старий звівся на ноги й широкими енергійними рухами почав тягти до себе жилку, аби здобути назад усе, що втратив перед тим...
Але вітер провіщав добру погоду й мав допомогти старому дістатися до берега.
- Мені залишиться тільки кермувати на південний захід,- сказав він.- Людина не може загубитися в морі, та й острів наш довгий.
Рибину старий побачив тоді, коли вона повертала втретє.
Спочатку він побачив темну тінь - вона пропливала під човном так довго, що старий аж очам своїм не повірив...
Стр. 9
|
