Михайло Лермонтов

Бажання

(Переклад Миколи Зерова)

Чому я не ворон, не птах степовий,

Що майнув наді мною, прудкий?

Чому я у небі не можу ширять

I саму лише волю плекать?

На захід, на захід полинув би я,

Де цвітуть моїх предків поля,

Де в замку пустельнім, в туманах гірських

Тліють кості занедбані їх.

На давній стіні - там їх щит гербовий

Та заржавлений меч сталевuй...

Я став би літать над мечем, над щитом,

Обмахнув би я порох крилом.

Шотландської арфи б торкнув я струну

I збудив би в склепінні луну;

Збудивши її, тільки б сам наслухав,

Як під дахом той гомін вмирав.

Про щo те маріння, що голос благань

Проти долі твердих рокувань?

Між мною і краєм забутих батьків

Простелилися плеса морів.

Останній нащадок по славних дідах

У чужинних марніє снігах.

Хоч тут народивсь, я тут серцем чужий...

О, чому я не птах степовий?