Михайло Лермонтов

З дубової гілки зірвався листочок незнаний...

* * *

(Переклад Миколи Зерова)

З дубової гілки зірвався листочок незнаний

I в степ покотився, суворими бурями гнаний,

Засох і зів'яв він од холоду, спеки і горя

I от докотивсь наостанку до Чорного моря.

Край Чорного моря чинара розкидала віти,

I вітер літає до неї в гіллі гомоніти;

На вітті зеленому райські гойдаються птиці,

Співають пісень їй про славу морської цариці.

I кволий мандрівець до кореня їй припадає,

З глибокою тугою захисту молить-благає,

I каже їй так: "Я дубовий листочок нещасний,

В суворому краї розцвів та й опав я дочасно.

Давно я світами без цілі блуджу самотою,

Засох я від спеки, зів'яв я без сну й супокою;

Укрий подорожнього в шату свою смарагдoву,

За те не одну я повім тобі повість чудову".

"Нащо ти мені?- молода йому мовить чинара.-

Ти жовтий, зів'ялий і листю моєму не пара.

Ти світу набачивсь? Та що ті казки і билиці?

Мені надокучили співи і райської птиці.

Іди собі далі, мандрівче, тебе я не знаю,

Я в пестощах сонця, для нього живу й процвітаю;

I віття своє підіймаю у небо просторе,

А корінь мій миє студеною хвилею море".