Михайло Лермонтов

На пута суворі, На гомін привабливий бала...

* * *

(Переклад Миколи Зерова)

На пута суворі,

На гомін привабливий бала

Степи неозорі

Украйни вона проміняла.

Та півдня палкого

Собі залишила приміту

Серед крижаного,

Серед невблаганного світу

Як ночі Украйни

У сяєві зір таємничих,

Доховують тайни

Слова її уст чарівничих.

Як обрії сині -

Очей її полиск і сяння,

Як вітер пустині -

Жагуче її милування.

I стиглістю сливи

Рожеве обличчя зоріє;

I сонце пестливе

У кучерях їй золотіє.

I, молячись щиро

За прикладом рідного краю,

Незайману віру

У серці дитячім плекає.

Як люд її рідний,

Не жде від чужинця опори;

Безмовно і гідно

Терпить і знущання, і горе.

На погляд зухвалий

Не займеться враз потаємно;

Звикає помалу,

Зате й не розлюбить даремно.