ОСТАП ВИШНЯ
      "Думи мої, думи мої..."
      
      26 грудня, 48. Отак сидиш і думаєш... Гумор... Сатира... Наш замічательний народ. Од його ми народ дотепний. Веселий...

.
      Згадайте всю трагедію нашого (а може, хоч трішки, - й мого!) народу, - тільки правда, тільки правда, тільки правда! - на чолі нашого народу.
      І він, великомилостивий, завжди творив свою історію тільки по правді.
      Хмельницький?
      Ай, мамо моя! Та народ привів Богдана до того, що він булавою вказав на Москву!
      Тільки - народ!
      Слава Богданові, що він зрозумів волю народу...

      Заставте його самого посміхнутися з тих штанів, - не здирайте грубо їх, як це роблять декотрі із тих, которі "знають" український народ.
      Народ уже вискочив із широких штанів, сам вискочив, сів на трактора, на комбайна, сів біля домен, мартенів і т...

      Я - слуга народний!
      І я з того гордий, я з того щасливий!"
      
      7 листопада, 50. Література... Ой, як це страшно і як привабливо! Що таке, по-моєму, література?
      1) Образи? - Народ!
      2) Сюжети? - Народ!
      3) Тема? - Народ!
      Література - народ!
      А що ж, зрештою, таке талант?
      Талант?
      Це - крила Шевченка! Це - ніжність Лесі Українки! Це - мудрість Івана Франка! Це...

.. Отого, що мати над колискою:
                                 Люлі-люлі, люлечки,
                                 Шовковії вервечки...

.. Коли мати, над колискою схилившись, сумними очима на майбутнього академіка, стомлена, дивиться та:
                                 Ой ну, котку, котів два
                                 Сірі, білі обидва...

- О. В.) не розплутають..."
      
      14 лютого, 52. Які люди повиростали! Які люди... Колись фельдшерував я разом із Михайлом Сидоровичем Коломійченком. Розумний, чудесний, чарівний був хлопчик із синіми лукавими очима. Дотепний, веселий і серйозний...

Штучні піщеводи роблю! І черепну хірургію знаю!
      Передо мною Михайло Сидорович не вихваляється, ні, він просто мені говорить, чого він "достиг" (не придумаю зараз іншого слова), - він, пам'ятаючи колишню нашу дружбу, ніби передо мною звітує про те, що зробив він...

Кажуть, що переклад "Ревізора" - хороший.
      Пишуть так!
      Мені сором! Над перекладом Гоголя можна працювати цілий свій вік!
      Тільки без словників!
      Без отих рецензентів!
      Як би можна було нашою, українською, мовою подати Миколу Васильовича!
      Тільки б попрацювати!
      Не можна так, як це було зо мною: "Дай! Дай! Давай! Давай!"
      Спасибі Рильському, а то б ми "надавали"!
      
      ЗО квітня, 52...