ОСТАП ВИШНЯ
      У НIЧ ПІД НОВИЙ РIК
      І
      В одному колгоспi, одного району, одної областi трапилася страшна пригода...
      У нiч пiд Новий рiк щось украло в тому колгоспi сторожа!
      Був сторож, i як язиком його злизало.
      У тому колгоспi по штату всього тiльки 18 сторожiв...
      Не вiсiмдесят, а всього тiльки вiсiмнадцять.
      Сторожi мiж собою живуть тихо, мирно, у згодi та злагодi.
      Вони собi сторожують, сонце собi крутиться, трудоднi собi йдуть...
      Щоб коли-небудь виникла серед них, серед сторожiв, якась там сварка, - то боже борони!
      Хiба як у пiдкидного грають, та хтось не ту масть пiдкине. Але це буває дуже рiдко, бо грають вони у пiдкидного так, що й у карти вже не дивляться, - такi спецiалiсти: дiйшли вже до того, що без карт грають, а так - на мигах.
      Отже, й сваритися нема причин.
      Буває iнодi, що стерегти нема чого, - так i з цього становища виходять: стережуть тодi один одного, щоб прогулiв не було.
      Одне слово, - хорошi сторожi, квалiфiкованi i з чималим стажем.
      Троє з них уже в похилiм вiцi, старенькi, а решта - нiчого, у доброму ще здоров'ї, i як не грають пiд коморою у пiдкидного, тодi борються-"навхрест" або "пiд силки", а як боротись не хочеться, тодi йдуть на товарно-молочну ферму:
      - Ану, хто бугая пiднiме?
      Бугай у тому колгоспi-симентал, красунь-бугай, Цезар називається, 918 кiлограмiв на вагу, але характером плохий, сумирний, дається пiднiмати, тiльки стогне.
      Одному не вдалося ще пiдняти, а вдвох уже пiднiмають.
      Тiльки крекчуть, як пiднiмають.
      Оленка Кленова, найкраща в колгоспi ланкова i найгострiша на язик комсомолка, кинула якось на засiданнi правлiння:
      - Та ви б нашим сторожам футбольного м'яча купили! Вони потренуються та "Кубка СРСР" нам виграють! Досить уже їм бугая пiднiмати!
      Сторожi образились та на Оленку:
      - Ти не дуже базiкай! Що ми сторожi, то нiчого, та не забувай, що я тесть, а я свекор, а я дядько, а я кум! Прикуси язика!
      I так за дiвчину взялися, що якби не парторг iз комсоргом, то, дивись би, й той... i ланку б одiбрали!
      А так, взагалi, що раз кажемо, сторожi дуже добрi й дуже квалiфiкованi, просто таки незамiнимi.
      I от одного з них пiд Новий рiк щось узяло й ухопило.
      Дiло було, -  розповiдають, -  так.
      Пiд Новий рiк сторожi вийшли на роботу вже пiсля зустрiчi Нового року, бо нiхто до 12-ої години в колгоспi не спав, отже боятися не було чого, та й злодiї у цю нiч теж Новий рiк зустрiчають, так що можна не хвилюватися.
      Зустрiли Новий рiк i вийшли сторожувати.
      Цю нiч не грали в пiдкидного, не боролися та й бугая не пiднiмали, бо було важкувато. Походили, покалатали в калаталки, поприходили додому та й полягали спати.
      І от другого дня дружина одного з сторожiв зчинила гвалт:
      - Нема чоловiка!
      Сюди-туди - нема! Уже й вечiр - нема! Подзвонили до району, викликали з мiлiцiї собаку-шукача Трефа, а воно тої ночi йшов снiг, слiди поприкидало. Треф побiгав по дворах, пiдбiг до колгоспної комори, нюхнув і прянув до стогу колгоспного сiна, пiдбiг до стогу i почав одгрiбати сiно. Грiб, грiб i вигрiб свинячий окiст. Всi тiльки:
      - Тю!
      А комiрник потихеньку:
      - Здох би ти йому! Де ти на мою голову взявся? Оленка, що тут була, приснула:
      - Дивись! I колоте, а в сiно заривається! Сказано, свиня!
      - То воно з морозу, -  посмiхнувся мiлiцiонер.
      
      II
      Крадiжка в колгоспi сторожа справила
на всiх гнiтюче враження.
      Дружина весь час плаче, родичi й сусiди сумують.
      Сторожi ходять хмарою:
      - Не вберегли!
      Скликали екстрене засiдання правлiння, де ухвалили подвоїти штат колгоспних сторожiв, щоб один штат сторожував колгоспне добро, а другий штат, щоб сторожував перший штат.
      - Чи могло таке трапитись? - запитали ми в свого знайомого мудрого колгоспника.
      - Скiльки в колгоспi сторожiв? - вiн запитав.
      - Вiсiмнадцять!
      - Могло бути! - подумавши трохи, сказав мудрий колгоспник. - Могло вкрасти: є кого красти!
      - А що робити, щоб у колгоспi сторожiв не крали?
      - Єдний спосiб - вибрати на колгосп одного доброго сторожа! - посовiтував мудрий колгоспник. -  Голову колгоспу!
      - Що ж йому сторожувати? - ми до нього.
      - Колгоспнi трудоднi! - твердо заявив мудрий колгоспник. - Нiхто тодi в нього сторожа не вкраде!
      
      1950